Пошук по сайту

Бібліогурман

Шановні відвідувачі сайту!

Відділ наукової інформації та бібліографії продовжує щомісячне інформування про книги у фондах бібліотеки, на які варто звернути увагу.

серпень 2018 року

А42986 821.131.1 Б24

Барікко, Алессандро. Шовк [Текст] : роман / А. Барікко; пер. з італ. А. Немирової. - Харків : Клуб Сімейного Дозвілля , 2016. - 112 с.

Алессандро Барікко – італійський актор, режисер і письменник. Його твори перекладені багатьма мовами світу, посідають перші місця у списках бестселерів Італії та Франції, загалом дуже популярні в Європі.

«Шовк» - це невелика повість, що здається історичною, бо автор наводить точні дати й факти. До «Шовку» можна застосувати хронотоп грецького роману, тобто авантюрних часів. В історії Барікко знаходимо достоту широке географічне тло: подорож героя триває три місяці в один бік і три в інший, мапа його шляху маркована певними точками, де він зупиняється, пересідає з потяга на коня, переправляється з одного порту до іншого. А всі колізії, пов’язані з часом, керуються випадком: головний герой, Ерве Жонкур, чекає слушної нагоди вдома, аби з’явилися підстави знову виїхати до Японії, бо країна все ще не досить відкрита, в країні відбувається щось непевне, і він не знає, чи взагалі колись ще побачить наложницю Хара Кея, до якої запалився платонічним коханням.

Одна з ниток-історій розповість нам про мандри з одного кінця світу до іншого, про відкриття далекосхідної країни і пізнання нової культури. Друга нитка розкаже про зв’язок європейця і таємничої японки, точніше, про відсутність будь-яких стосунків між ними. І лише третя повідає читачу про спокійне сімейне життя Ерве Жонкура та його дружини Елен. Але ці нитки так тісно й химерно зв’язані між собою, що головної і не виокремиш.

Б49354 821.163.4 Ґ24

Гашич, Нада. Вода, павутина [Текст] : роман / Н. Гашич; пер. з хорват. Н. Хороз. - Чернівці : Книги–-XXI , 2015. - 392 с.

Наду Гашич називають сучасною хорватською Агатою Крісті та найбільш загребською письменницею. Народилася 27 жовтня 1950 року у Словенії. Свій дебютний роман «Тиха вулиця, алея», опублікувала у 57 років. Він став найкращим дебютним твором 2007 року. А за свій другий роман «Вода, павутина» у 2010 році нагороджена літературною премією Загреба і найвизначнішою в галузі культури державною нагородою ім.. В. Назора за найбільше літературне досягнення.

Роман «Вода, павутина» розпочинається драматичною подією — великою повінню, яка наприкінці жовтня 1964 року охопила та сплюндрувала кілька загребських кварталів, серед яких і Трешнєвку. Саме в цей час читач знайомиться з однією родиною, щоб уже в наступному розділі перенестися із членами цієї родини у 2009 рік, у той же квартал Трешнєвку, та стежити за її життєвими перипетіями у сьогоденні. Авторка фокусується на житті трьох сестер та одного загребського кварталу, в якому скоєно злочин. Але письменниця не обмежується суто детективним жанром, тут присутні також елементи родинної драми, казки та навіть жіночої популярної прози. Весілля, убивства, складні сестринські стосунки, заплутані шлюбні відносини, поліційні розслідування, розмови випадкових перехожих — все це елементи нетривіальної захопливої оповіді, продуманої до найдрібніших деталей, виписаної різними мовними стилями, що надають автентичності романові, який інтригуватиме читача від першої до останньої сторінки.

Б49707 821.111(73) В67

Воллер, Роберт Джеймс. Мости округу Медісон [Текст] : роман / Р. Дж. Воллер; пер. з англ. Д. Петрушенко. - Харків : Клуб Сімейного Дозвілля , 2016. - 192 с.

Роберт Джеймс Воллер – письменник, фотограф і музикант. «Мости…» було перекладено 36 мовами та екранізовано, понад 90 тижнів очолював топ бестселерів американських і європейських видань. Головні герої книги Роберт Кінкейд та Франческа Джонсон – люди з абсолютно різним способом життя. Роберт, в минулому військовий фотограф, один із фотокореспондентів видання National Geographic. Він активно мандрує світом, проводячи у відряджені по два місяці, та робить фото для журналу про життя та культуру різних країн. Франческа італійка за походженням, що вийшла заміж за американського військового та переїхала в Америку. У штаті Айова, де вони осіли із чоловіком Річардом, подружжя утримує невеличку ферму та має двох дітей (саме вони, як виявилося згодом, і розповіли автору історію, описану у книзі) та веде звичний спосіб життя. Літнього дня 1965 року із завданням сфотографувати криті мости в окрузі Медісон на подвір’ї Франчески, щоб розпитати дорогу зупиняється чоловік за рулем пікапа… І вже за кілька хвилин розмови їм обом стане зрозуміло, що ця випадкова зустріч цілком змінить їхнє життя: «Усе змінилося. Сьогодні мені зрозуміло, що довгий час я просто йшов на зустріч тобі, а ти назустріч мені (…) Дивне місце – дорога. Одного серпневого дня я петляв собі й петляв, а тоді підняв очі – аж тут ти йдеш по траві до моєї автівки. Озираючись у минуле, я розумію, що інакше й бути не могло. Я називаю це високою імовірністю неймовірного» (с. 40). І справді в книзі дуже тонка межа між випадковим і вічним, між щоденним побутом і романтикою. Серед звичних буденних декорацій народжуються почуття, у які важко повірити. Саме вони дозволяють Франчесці знову відчути себе жінкою, красивою і бажаною, адже як влучно зазначає автор: «Ми відмовляємося від природної свободи заради впорядкованості, зводячи нанівець свої почуття» (с. 121).

Б49723 821.131.1 М13

Мадзантіні, Марґарет. Не йди [Текст] : роман / М. Мадзантіні; пер. з італ. В. Степанова. - Харків : Клуб Сімейного Дозвілля , 2016. - 303 с.

Роман «Не йди» Марґарет Мадзантіні — один із найголовніших бестселерів початку 21 сторіччя, перекладений більш ніж тридцятьма мовами світу загальним тиражем в півтора мільйони екземплярів. Тепер вийшов українською. Екранізація за участю Пенелопи Крус та чоловіка письменниці Серджу Кастелліто у головній ролі завоювала головні європейські нагороди й лише додала книзі популярності. І книга, і фільм — однаково хороші. «Сорокарічній успішний хірург Тімотео живе тихим мирним подружнім життям. Його життя складається з передбачуваних ритуалів: години в операційній, смачні вечері то в колі родини, то в компанії друзів-колег, відрядження, конференції, симпозіуми. А де ж життя? Де ж цей вир емоцій, що клекоче в душі, але не знаходить виходу? Все це непогано: робота, що приносить задоволення, успішна дружина, що ще не розгубила вроду, донька-підліток з її максималізмом, характером й тілом, що тільки формуються в категорію «дорослих». Тімотео закутий в рамки пристойності, респектабельності та соціальної відповідальності. Текст «Не йди» — оповита смутком та ностальгією історія життя хірурга, який не знав, що мав, аж поки не втратив. А схаменувшись — зрозумів, що може втратити ще. Це дуже глибокий роман, вивільняючий вир емоцій у читача, нищить його банальні здогади з приводу сюжету, котрий, насправді, непередбачуваний й наштовхує на певні думки. Нетривіально, надзвичайно емоційно та зворушливо — ось так пише італійська письменниця Марґарет Мадзантіні» - Л. Костенко.