Пошук по сайту

Наш регіон

Хмельниччина з найдавніших часів до сьогодення

Хмельниччина – перлина Волині і Поділля, краса України. Леся Українка недарма писала: «Краса України, Подолля!». Це прекрасний край, населений працелюбними людьми, патріотами своєї малої батьківщини. Ліси і доли, дзеркальна гладь ставків, озер і річок, історико-архітектурні пам’ятки Кам’янця-Подільського, Меджибожа, Ізяслава та інших територій, надра й чорноземи – усе це та багато іншого створює умови для повноцінної активної життєдіяльності людей нашого краю.

Земля Хмельниччини, життя на якій спалахнуло більше 300 тис. років тому, упродовж віків була багатющою скарбницею європейської культури і світової цивілізації. В її долі, як у квітучому вінку, барвисто сплелися всі кольори і відтінки багатостраждальної історії.

Територія нашого краю почала заселятися у давньому кам’яному віці (палеоліті). Понад 300 тисяч років тому в середнє Подністров’я проникли групи найдавніших людей. У добу середнього і особливо пізнього палеоліту первісні мисливці почали заселяти територію сучасного Поділля. Найдавніші поселення цього періоду виявлені у селах Врублівці, Калачківці, Китайгород, Стара Ушиця Кам'янець-Подільського району.

У добу неоліту (VII–IV тис. до н. е.), коли людина перейшла від мисливства, збиральництва і рибальства до відтворюючих форм господарської діяльності – мотичного землеробства і скотарства по всій території сучасної Хмельницької області утворюються поселення найдавніших землеробів і скотарів (Славута Віньковецького району тощо).

У IV—ІІІ тис. до н. е. Наддніпрянщина і Надбужжя заселяються нащадками неолітичних племен-носіїв високорозвиненої так званої трипільської культури, землеробської культури, яка мала великі населені пункти та досконаліші будинки. Перші трипільські поселення нараховували по кілька десятків жител і господарських споруд. З часом поселення розросталися. Деякі з них мали більше тисячі різних споруд. Трипільські поселення щільно вкривали територію краю. Вчені оцінюють ступінь закладеності 7-10 осіб на квадратний кілометр. Лише у дністрянській частині Поділля зафіксовано понад 500 пам’яток трипільської культури.

На II тисячоліття до н. е. припадає наступний період у давній історії краю – доба бронзи. У цей час було приручено коня, інших тварин. Через це зростає роль скотарства, яке поряд із землеробством створило нові джерела для існування стародавніх людей.

За доби бронзи в межиріччі Дністра та Горині було поширено декілька археологічних культур. Першою серед них є культура кулястих амфор. Такі захоронення відкрито поблизу сіл Велика Слобідка, Кугаївці, Голосків на Кам’янеччині, Чорниводи, Завадинці на Городоччині, Горбасів на Летичівщині. Культура шнурової кераміки та землеробсько-скотарське населення комарівської культури зафіксовані на Ізяславщині, Білогірщині, Славутчині, Красилівщині.

Початок залізного віку на Поділлі та Волині співпадає зі скіфським етапом. Він представлений у краї неукріпленими поселеннями, курганами, городищами, які виявлено поблизу сіл Тарасівка, Гуменці, Панівці на Кам’янеччині, Миньківці Дунаєвецького району, Сирватинці, Бедриківці на Городоччині.

II тисячоліттям до н. е. датуються поселення слов’ян. Більшість слов’янських селищ концентрувалися «гніздами» по 5-7 поселень на відстані 3-5 км одне від одного. Площі, зайняті під оселі, складали на Поділлі в середньому 1, 5 га. Найкраще вивчені слов’янські поселення поблизу сіл Бакота, Лука-Каветчинська на Кам’янеччині, поблизу Городка.

Словянська культура третьої чверті I тисячоліття н. е. на Поділлі переважно відома за розкопками поселень, під час яких було виявлено знаряддя праці, продукція виробництва, приміщення господарського призначення. На Поділлі відомо багато слов’янських пунктів з слідами залізоробного виробництва. Залізні шлаки виявлені в Городку, Бакоті. Усі слов’янські поселення невеликі. Селища займають перші надзаплави річок, струмків та озер біля чорноземних грунтів.

Епоху II-V ст. н. е. на землях Поділля та Південно Східна Волинь представляють пам’ятки черняхівської культури. Складання черняхівських старожитностей відбувалося головним чином на основі зарубинецьких традицій. Перші розкопки цих пам’яток було проведено поблизу с. Лука-Врубловецька та с. Бакота Кам’янець-Подільського району. Матеріали досліджень стверджують осілий землеробський характер побуту населення Поділля та Південно Східна Волинь .

Вивчення словянських селищ Поділля V-VIII ст. н. е. свідчать про дальший розвиток орного землеробства і приселищного скотарства. Це означає, що господарські і побутові традиції черняхівських лісостепових племен знайшли своє продовження в історичних умовах.