Пошук по сайту

Бібліогурман

Шановні відвідувачі сайту!

Відділ наукової інформації та бібліографії продовжує щомісячне інформування про книги у фондах бібліотеки, на які варто звернути увагу.

липень 2024 року

Знайдіть задоволення в читанні та обирайте книги, які роблять вас щасливими!

Забужко наголосила, що ця добірка суб’єктивна, що саме ці тексти свого часу на неї вплинули, вона їх любить і перечитує. «Я, наприклад, розумію, що в такому списку обов’язково має бути “перший роман національної літератури”,… але “Чорну раду” я свого часу так і не дочитала, бо *пошепки* мені було нудно (!!!), — зате наполягаю на тому, що “Старе гніздо і молоді птахи” Василя Мови …— у мене стовідстоково в списку “топів”, а Василь Мова, по-моєму, наш найбільший “загублений геній” ХІХ століття», — підкреслила письменниця.

(за матеріалами сайту «Чтиво»: https://chytomo.com/10-najkrashchykh-ukrainskykh-romaniv-vid-oksany-zabuzhko/ )

Друзі, а що скажете ви: і про список письменниці, і про свій власний рейтинг ?

Читайте та насолоджуйтесь !

Б14474

84(2=Укр)1

М 74

Мова (Лиманський), В. С. Старе гніздо й молоді птахи / В. С. Мова (Лиманський); худож. П. Т. Вишняк. - Київ : Дніпро, 1990. - 420 с. : портр.

Найвідомішим твором Мови залишається драма "Старе гніздо й молоді птахи", яка набула популярності ще на початку ХХ століття. Олекса Ставицький називає його "інсценізованим романом", Юрій Шевельов — "романом у діалогах", а сам автор у листі до Кониського писав: "…закінчив і потрошку переписую драматичні картини: «Лихо з дітьми!»". У драмі показано життя і побут кубанського козацтва кінця 50-х років ХІХ століття, тобто в останній період його самоврядування. У центрі сюжету — руйнування родини полковника Пилипа Загреби. На прикладі заможної козацької сім`ї Мова показує розпад "військово-патріархального укладу життя морського козацтва" через безліч зовнішніх обставин. Це і нові форми господарства, і колонізаторська політика у Російській імперії, і насаджування антинародної культури.

Вперше "Старе гніздо й молоді птахи" надрукували у журналі "Літературно-науковий вісник" за 1907 рік (майже через 25 років після написання), і того ж року видали окремою книжкою в Києві. У 1911 вийшло друге видання у Харкові, але видавець повівся досить вільно з текстом, значно його скоротивши, через що навіть змінився фінал. У тому ж році в скороченому варіанті роман поставили на сцені театру Миколи Садовського в Києві. Останнє перевидання книжки вийшло в 1990 році у видавництві "Дніпро".

Б50175

821.161.2

М63

Мирний, П. Повія / П. Мирний; передм. С. А. Гальченка. - 3-тє вид. - Харків : Клуб Сімейного Дозвілля , 2018. - 414 с. - (Державна програма - 2018).

Роман, який хочеться читати і перечитувати. Твір величезної художньої вартості, один із найкращих соціально-психологічних романів української літератури XIX століття.

Нужда та переслідування місцевих багатіїв женуть красуню Христину з рідного села на заробітки в місто. Але й там вона не знаходить щастя – знов насильство, підлість, брехня, що завдають їй болю і страждань, штовхають у прірву.

Б43634

84(4УКР)1

Ф83

Франко, І. Я. Перехресні стежки. / І. Я. Франко. - Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2010. - 366 с.

Повість “Перехресні стежки” Івана Франка (1856—1916) — один із перших модерністських творів в українській літературі. На тлі суспільно-політичного життя Галичини кінця ХІХ ст.. перед читачем постають абсолютно різні долі та історії, сповнені глибокого психологізму та драматизму.

Головний герой — молодий адвокат, якому доводиться зіткнутися з інтригами, обманом та підступництвом. Але чи не найважливішим випробуванням для нього стає зустріч із дівчиною з минулого. Незвичайний сюжет, в якому переплелись любовний трикутник та кримінальна історія, аналіз глибинних психологічних процесів, гострота порушення соціальних і духовних проблем роблять цей твір цікавим та актуальним.

Б35608

84(4УКР)6

П32

Підмогильний, В. П. Місто : роман. Оповідання / В. П. Підмогильний. - Київ : Дніпро, 2004. - 382 с. : портр. - (Література в школі).

Валер’ян Підмогильний — український письменник і перекладач, один з найвидатніших прозаїків українського «розстріляного відродження».

Роман «Місто», завершений у 1927 році, став першим урбаністичним твором в українській літературі з новими героями, проблематикою та манерою оповіді. В ньому автор описав молодь, яка на початку 1920-х років тисячами потягнулася з сіл, щоб завоювати та зробити своїм українське місто. Письменник показує бажання молодих селян «вийти в люди», аналізує їхню психологію, розповідає про конфлікт, який розгоряється між людьми з різними світоглядами. Після масових репресій інтелігенції 1930-х років, під які потрапив також і Валер’ян Підмогильний, роман «Місто», як і інші твори письменника, був заборонений до 1989 року.

Йогансен М. Подорож ученого доктора Леонардо і його майбутньої коханки прекрасної Альчести у Слобожанську Швайцарію [Електронний ресурс] // Чтиво. – Електронні дані. – [2005-2024]. – Режим доступу: https://shron2.chtyvo.org.ua/Yohansen/Podorozh_uchenoho_doktora_Leonardo.pdf?PHPSESSID=0hmrcad8pm5to5br0ogni7sr75 . – Назва з титул. екрана. – Дата перегляду: 04.07.2024.

На сторінках роману Майка Йогансена (1895—1937) читач знайде цікаві пригоди, дотепний гумор, непередбачувані повороти сюжету, яскраві образи-примари і подорож, за якими проглядається талановите пародіювання різних художніх стилів: класичного любовного і пригодницького романів, українського “побутописання” і навіть нового революційно-романтичного стилю. Автор не приховує, що всі персонажі вигадані. Як персонаж діє і він сам. Твір приваблює гарною мовою, цікавими спостереженнями, роздумами, тонким іронізуванням, щирістю оповіді. Роман має гостре політичне звучання.

А34983

84(4УКР)6

Я64

Яновський, Ю. І. Майстер корабля. Вершники / Ю. І. Яновський. - Донецьк : БАО, 2008. - 351 с. - (Програма "Українська книга").

“Майстер корабля” — перший роман Ю. Яновського , створений на основі кінематографічного досвіду автора. Це новаторський, модерністський твір, написаний у стилі кіномемуарів, на сторінках якого вирують романтика молодості, морських пригод, щастя кохання й радість від життя. Головний герой роману — літній кінематографіст — згадує свою молодість і роботу над фільмом, для зйомок якого будувався корабель, що став своєрідним символом духовного відродження українців. Роман просякнутий оптимізмом і щирим захоп­ленням найкращою рисою людини — вмінням творити прекрасне.

Б5687-1

84(2=Укр)7

Т 82

Тулуб, З. П. Людолови : іст. роман в 2 т. / З. П. Тулуб. - Київ : Дніпро, 1988.

Поворотна віха в українській історичній романістиці. Саме так назвали твір «Людолови» дослідники. Першочергово задумавши його як біографію гетьмана Сагайдачного, Зінаїда Тулуб зрештою розгорнула перед читачем значно масштабніше епічне полотно. Шляхта, старшини та вільні козаки Дикого поля. Повсякденна боротьба за свої права й козацькі походи в далекі краї.

На початку роману ми зустрічаємо Петра Сагайдачного, що повертається з походу, в домі своєї нареченої Насті. На долю закоханих випадає страшне випробування: дівчину під час чергового набігу викрадають і поневолюють татари. Персональні історії переплітаються з видатними історичними подіями — заснування Київського братства, організація друкарні при Києво-Печерській лаврі та плани походу на Каффу. Авторка змальовує багатошарову панораму життя XVII століття в Україні.

Домонтович В. Без грунту [Електронний ресурс] : повість / В. Домонтович. – Електронні дані. - Регенсбург : Видання Михайла Борецького, 1948. – 217 с. - Режим доступу: https://diasporiana.org.ua/wp-content/uploads/books/23579/file.pdf. – Назва з титул екрана. – Дата перегляду: 04.07.2024.

Віктор Домонтович — літературний псевдонім українського письменника, історика й археолога В. Петрова. «Доктор із парадоксом», як його називав Микола Зеров, був майстром інтелектуальної прози, а ще він був талановитим ученим, ерудитом і… радянським розвідником. Життя Домонтовича приховує чимало таємниць і могло б стати блискучим сюжетом біографічного роману. Тим цікавіше читати його твори, що захоплюють перипетіями сюжету, нагнітанням настрою, інтеліґентною пікантністю, несподіваністю думки або фрази.

«Без ґрунту» — найкращий роман Домонтовича, блискучий приклад інтелектуальної прози, в якому автор, розповідаючи про відрядження столичного мистецтвознавця, постаті великою мірою автобіографічної, до міста, де пройшло його дитинство, пише про трагічне безґрунтянство, коли люди втратили зв’язок із землею, з природою, із місцем свого народження і, нарешті, з Богом.

Б34268-1

84(4УКР)6

В 46

Вільде, І. Д. Сестри Річинські : роман / І. Д. Вільде ; авт. передм. П. А. Загребельний. - Київ : Україна, 2004. - 694 с.

Роман «Сестри Річинські» — це історичний зріз першої половини ХХ століття, показаний очима жінок, які більше не хочуть жити в патріархальному світі й виходять з тісного домашнього простору в широкий світ. У центрі сюжету п’ять сестер, які після смерті батька опиняються один на один з реальним життям. Без грошей, без розуміння того, як функціонує реальність навколо них, із купою акцій збанкрутілої компанії дівчата все ж налаштовані більше не бути об’єктами та не залежати від романтичних стосунків чи вдалого шлюбу. Кожна з сестер готова брати на себе відповідальність за своє життя й робити вибір у згоді з власними уявленнями про успіх і щастя.

Андієвська Е. Роман про добру людину [Електронний ресурс] / Е. Андієвська. – Електронні дані. - Мюнхен : Сучасність, 1973. – 291 с. – Режим доступу: https://diasporiana.org.ua/wp-content/uploads/books/1647/file.pdf . – Назва з титул. екрана. – Дата перегляду: 04.07.2024.

«Роман про добру людину» було написано у 1964 – 1968 рр. Дія його відбувається в українському таборі для переміщених осіб в Міттенвальді (Німеччина). Як виходить з назви роману, його головною темою є добро. На основі проти­ставлення добра і зла автор і диференціює своїх героїв на добрих і злих. Вона доводить, що доброю людиною можна бути, навіть маючи звичайні людські вади. Так, не ідеальними, але добрими персонажами в романі представлені отець Ґудзій та Стецько Ступалка, які люблять випити, а інший герой - злодій Дмитрик - шляхетний у глибині свого характеру і поступово переживає перетворення на добру людину… У романі явним злом Е. Андієвська представляє імперський вплив на Україну. Вона різко засуджує притиски української мови і культури, асиміляцію українців, неприйняття національної ідентичности українців міжнародним співтовариством того часу.