Пошук по сайту

Віртуальні виставки

«Микола Лисенко – Гетьман української музики»

Повнотекстова довідка
до 170-річчя з дня народження композитора, піаніста, диригента, педагога,громадського діяча

М. Лисенко
(1842—1912)

1. Життєвий шлях М. В. Лисенка
2. Фольклористична діяльність
3. Романси
4. Фортепіанна творчість
5. Хорова творчість
6. Список літератури

ФОРТЕПІАННА ТВОРЧІСТЬ

До фортепіанної творчості М. Лисенко звертається протягом усього свого життя, особливо в 70-ті та 90-ті роки. На жаль, цей жанр не став для композитора провідним. За ідейно-образним змістом, яскравістю й оригінальністю музичної мови його фортепіанні твори поступаються романсам, хорам, операм та обробкам народних пісень.

Як відомо з біографії, гру на фортепіано Лисенко почав опановувати з раннього дитинства. Ці заняття не припинялись ні під час навчання в пансіонаті чи гімназії, ні в університетські роки. Завдяки цьому Миколі Віталійовичу пощастило вступити до Лейпцігської консерваторії на фортепіанний факультет і успішно закінчити її за два роки. Якщо захоплення фортепіанною творчістю Шопена почалося ще у Харкові та Києві, то в Лейпцігу Лисенко ґрунтовно вивчав музику Й. С. Баха, віденських класиків, Шумана, Мендельсона, Ліста і Глінки.

Перші фортепіанні опуси композитора написано в консерваторські роки. В 70-ті роки композитор створює понад півтора десятки фортепіанних творів. Тут і великі форми — соната, два концертні полонези, дві рапсодії на українські теми, і невеликі п'єси — «Пісні без слів», «Мрії», мазурка, баркарола тощо. З одного боку, в музиці Лисенка відчувається вплив Ф. Шопена і Ф. Ліста, а з іншого — спостерігається інтерес до фольклорних джерел, як це ми бачимо і в творчості російських композиторів.

Одним з найвідоміших і найбільш виконуваних творів Лисенка для фортепіано великої форми є його «Друга рапсодія». В її основі лежать народні теми: думка і шумка. Жанр рапсодії сформувався в зарубіжній романтичній музиці. Його найяскравіші зразки знаходимо у творчості видатного угорського композитора і піаніста Ференца Ліста. Лисенко не копіює Ліста, а творчо розвиває його традиції на українському національно-народному ґрунті.

В 90-ті роки інтерес композитора до фортепіанної музики активізувався. Лисенко створює понад два десятки п'єс. Провідними в них є образи лірико-елегійного характеру. Форма вислову —невелика п'єса, що втілює один настрій, наприклад, дві п'єси з опусу 40 — «Хвилина розпачу» і «Хвилина зачарування», «Журба» з ор. 39, «Елегія» з ор. 41.

Фортепіанна творчість М. Лисенка поповнила репертуар виконавців вітчизняним матеріалом, дала імпульс для домашнього музикування, сприяла розвитку камерно-інструментальної творчості та виконавства на Україні.