Пошук по сайту

Віртуальні виставки

«Микола Лисенко – Гетьман української музики»

Повнотекстова довідка
до 170-річчя з дня народження композитора, піаніста, диригента, педагога,громадського діяча

М. Лисенко
(1842—1912)

1. Життєвий шлях М. В. Лисенка
2. Фольклористична діяльність
3. Романси
4. Фортепіанна творчість
5. Хорова творчість
6. Список літератури

ФОЛЬКЛОРИСТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ

Інтерес до народної музики виникає у М. Лисенка ще в дитинстві. Потім, у гімназії та університеті, він поглиблюється. Лисенко записує фольклор, вивчає його, науково підходячи до народної мелодії і слів, прагне точно зафіксувати ладоінтонаційну будову, метроритм і музичну форму.

Протягом усього свого свідомого життя Микола Віталійович займався збиранням народних пісень. Він по праву вважається одним з найвизначніших музичних науковців-фольклористів дожовтневого часу.

Фольклорні зразки він згрупував за жанрами й публікував окремими випусками. Вийшли у світ сім випусків, по 40 пісень у кожному, для голосу з супроводом фортепіано, тринадцять хорових десятків. Крім того, було надруковано п'ять випусків обрядових пісень: два збірники «Веснянок», «Купальська справа», «Колядки та щедрівки», «Весілля», збірка танків і веснянок «Молодощі» та «Збірник народних українських пісень в хоровому розкладі, пристосованих для учнів молодшого, середнього і старшого шкільного віку в школах народних». В цілому Лисенкові фольклорні збірники охоплюють майже всі пісенні жанри: обрядові, побутові, історичні та думи. Значне місце займають пісні з соціальною тематикою.

Усі народні пісні Лисенко залишав недоторканими як щодо мелодій, так і щодо тексту. До їх обробки М. Лисенко ставився з великою відповідальністю. Він вивчав їх, приглядався до музичних особливостей, шукав виразових засобів відповідних специфіці їх мелодій.

У фортепіанному супроводі до сольних зразків він прагне повніше висвітлити ладогармонічну природу, укладену в самій мелодії. У більш ранніх обробках помітне прагнення до концертності акомпанементу. В піснях пізнішого часу супровід стає значно простішим, в ньому переважає мелодичне начало. Саме ця простота підкреслює виразність народної мелодії.

«Ой не світи, місяченьку» — це пісня-романс, витримана в гармонічному до мінорі з переважанням тоніко-домінантової гармонії, фортепіанна партія лише підтримує мелодію. Цікавою є інструментальна прелюдія, де композитор зробив цікаве відхилення в паралельний мі-бемоль мажор. Журливому тону поезії відповідає і музика обробки.

«Ой ходила дівчина бережком» — танцювальна за жанром. У невеликому фортепіанному вступі створено танцювально-жартівливий фон, на якому розгортаються образи пісні.

«Пісня про Купер'яна» має своєрідне походження: це так звана цехова пісня. В ній розповідається про побут міських ремісників, які в XV—XVI ст. об'єднувалися в товариства, цехи. Мелодія пісні має жартівливо-урочистий характер.

В хорових «десятках» Лисенко глибоко розкриває ладогармонічну природу народних пісень. Тут він повніше сполучає принципи професіонального мистецтва з характерними особливостями народного багатоголосся. Обробки хорових пісень чоловічого або мішаного хору зроблені тільки для одного куплета.

Проте у творчості М. Лисенка помітна й тенденція до різноманітної обробки кількох куплетів однієї пісні, тобто до індивідуалізації окремих її образів. «Верховино, світку ти наш» є саме таким зразком опрацювання фольклорної мелодії. Завдяки різній обробці кожного з куплетів пісні характер, лад і фактура її просвітлюються. До того ж тут поєднано два жанри — ліричну пісню й коломийку.

Обробки українських народних пісень були для М. Лисенка, творчою лабораторією. Він не тільки вивчав фольклор, пропагував його, науково досліджував, а й опрацьовував і формував національно-народну основу музичної мови своєї творчості.