Віртуальні виставки

Легенди української культури

(Повнотекстова віртуальна довідка «Митці - ювіляри»)

Розділи виставки:

1. Яновський Борис Карлович
2. Верьовка Григорій Гурійович
3. Данькевич Костянтин Федорович

Яновський Борис Карлович – український композитор, музичний критик, диригент і педагог німецького походження. Справжнє прізвище Зіґль.

Народився 31 грудня 1875 р. у Москві. До 1910 р. жив у Києві, там закінчив Колегію Ґалаґана і Київський університет (1903). Працював диригентом, учителем і критиком. З 1910 – в Петербурзі, 1916 -1917 р. – диригент оперного театру Сергія Івановича Зиміна у Москві. З 1918 р. знову в Україні, викладач Музичного технікуму і Музично-Драматичного Інституту в Харкові.

Автор першої української революційної опери «Вибух» (1927). Помер Борис Яновський 19 січня 1933 р. в Харкові.

Твори: 10 опер, між ними «Сорочинський ярмарок» (1899, за М. Гоголем), «Два П’єро» або «Коломбіна» (1907) «Сестра Беатриса» (за М. Метерлінком, 1907), «Вибух» (1927), «Дума Чорноморська», або «Самійло Кішка» (1928), балети: «Аравійська ніч» (1916) і «Ференджі» (1930), для симфонічного оркестру «Східня сюїта» і поеми «Вій» (за М. Гоголем) та «Фаві і пастушка», струнний квартет, фортепіанні, хорові твори, солоспіви, обробки народних пісень. Останнім музично-сценічним твором композитора була музична драма «Земля горить».

Література:

1. Архімович Л. Нариси з історії української музики. Ч. 1, 2 / Л. Архімович, Т. Каришева, Т. Шеффер, О. Шреєр-Ткаченко. – К.: Мистецтво, 1964. – 311 с.
2. Балет: энциклопедия. / Гл. ред. Ю. Н. Григорович.- М.: Советская энциклопедия, 1981. – С. 613.
3. Житарь Н.С. Оперная энциклопедия. Четыре века мировой оперы: 1600-2000 / Н.С. Житарь. – Хмельницкий: НВП «Евріка» ТОВ, 2001. – 400 с.
4. Історія української музики: в 6-ти т. Т. 3: Кінець ХІХ століття – початок ХХ століття / С.Й Грица, М.П. Загайкевич, А.П. Калениченко, В.Л. Клин та ін. – К.: Наукова думка, 1990. – 424 с.
5. Про Яновського Б.К. (1875-1933) С. . 7, 9, 39, 46, 183-185, 200-202, 271, 304, 305, 310, 324, 327, 340, 386, 391, 395-398, 405.
6. Мистецтво України: Біографічний довідник. – К.: Українська енциклопедія, 1997. – С. 677.
7. Музыкальная энциклопедия: в 6-ти т. Т.6 / Под ред. Ю. В. Келдыша. — М.: Советская энциклопедия, Советский композитор, 1982. – С. 628
8. Советские композиторы: краткий библиограф. справ. / сост. Г. Бернандт, А. Должанский. – Москва: Советский композитор, 1957. – С. 691.
9. Театральная энциклопедия. Т. 5 / Глав. ред. П. А. Марков. - М.: Советская энциклопедия, 1967. – С. 1136.
10. Українське музикознавство. Вип. 25. – К. : Музична Україна, 1990. – С. 49.

Верьовка Григорій Гурійович – український композитор, хоровий диригент і педагог.

Народився 25 грудня 1895 р. у м. Березна Чернігівської області в родині селянина-ремісника. У 1916 р. закінчив Чернігівську духовну семінарію. У 1918-1921 рр. навчався теорії композиції в Київському музично-драматичному інституті ім. М. Лисенка по класу Б. Яворського, диригування — по класу А. Орлова (1933 р. екстерном закінчив інститут, як диригент).

З 1919 р. працював у Народній консерваторії Товариства народного театру і мистецтв, як директор і педагог, керівник самодіяльних хорових гуртків. Знавець фольклору й активний його збирач. В 1923-1929 рр. викладав у Київському музично-драматичному інституті ім. М. Лисенка. З 1931 р. – у Київській консерваторії (з 1947 р. — її професор). З 1941 по 1945 р. — старший науковий співробітник Інституту фольклору АН УРСР. З 1943 р. — художній керівник і головний диригент Державного українського народного хору. У 1948-1952 рр. очолював правління Спілки композиторів УРСР.

Як композитор, Г. Верьовка працював переважно в хоровому жанрі (хори, ансамблі, пісні, романси та ін.). Творив у галузі масової пісні та обробки народних пісень: «Карманьйола» (1921), «Нехай собі шумлять дуби» (1924), «Клятва», «За край наш багатий» (1941-1945), «Хоровод Дружба», «Пісні молоді», «За мир і дружбу», а також кантату «Ми ковалі своєї долі» (1961). Зібрання його творів у 6-ти томах вийшло в 1971-1980 рр.

За успіхи у творчій та концертній діяльності Г. Верьовку було відзначено Державною премією СРСР (1948 р.), Державною премією УРСР ім. Т. Шевченка (1968 р.). Народний артист УРСР з 1960 р.

Помер Григорій Верьовка 21 жовтня 1964 р. у Києві.

Література

1. Григорій Верьовка: спогади / укл. Я. Клименко - К. : Музична Україна, 1972.– 220 с.
2. Козак С. Григорій Верьовка: біографічна повість. / С. Д. Козак. – К. : Молодь, 1981. – 232 с.
3. Ященко Л. Григорій Гурійович Верьовка: Нарис про життя і творчість. – К. : Вид-во А Н УРСР, 1963. – 62 с.

Костянтин Федорович Данькевич – український композитор, піаніст, педагог. Народний артист СРСР (1954 р.). Народився 11 (24) грудня 1905 р. в місті Одеса. У 1929 році закінчив Одеський музично-драматичний інститут, де вчився у Миколи Вілінського. Під час Другої світової війни був евакуйований у Тбілісі, де керував ансамблем пісні ї танцю військ НКВС Закавказзя.

По завершенню війни повертається до Одеси, де обіймає посаду ректора консерваторії 1944-1951), а також завідувача кафедрою композиції. Від 1953 року – професор Київської консерваторії. Серед його учнів — Борис Алексєєнко, Костянтин М'ясков, Георгій Мірецький та інші.

Обирався депутатом Верховної Ради УРСР 4-6 скликань (1955–1967 роки). У 1956–1967 роках — голова правління Спілки композиторів України. Багато разів обирався депутатом Київської міської Ради депутатів трудящих, був членом Радянського Комітету захисту миру, головою Товариства румунсько-радянської дружби, членом Комітету з Ленінських і Державних премій СРСР.

Жив в Києві. Помер 26 лютого 1984 року.

Твори: опери – «Трагедійна ніч» (лібретто В. Івановича й Д. за О. Безименським, 1934, прем'єра – 22 травня 1935, Одеса), «Богдан Хмельницький» (лібретто B. Василевської та О. Корнійчука, 1950, прем'єра – 20 січня 1951, Київ, 2-а ред. – 1953, оркестрування Б. Яровинського), «Назар Стодоля» (лібретто Л. Предславича за Т. Шевченком, 1959, Київ); балет «Лілея» (лібретто В. Чаговця за Т. Шевченком, 1940, прем'єра – 26 серпня 1940, Київ); фільм-балет «Лілея» (1958); оперета «Золоті ключі» (лібретто Я. Зіскінда та Г. Колтунова, 1943, Тбілісі); інші твори: ораторія «Жовтень» (1958, слова сучасних українських поетів); кантата «Зоря комунізму над нами зійшла. Дума про Україну» (слова власні), 1961; для симфонічного оркестру – Урочиста увертюра (1928), Урочистий марш (1928), поема «Отелло» (1937), Перша симфонія (1937), поема «Тарас Шевченко» (1938), сюїти – «No pasaran!» (1938), «Богдан Хмельницький» (1940), «Лілея» (1940), Друга симфонія (1945) камерно-інструментальні ансамблі – Струнний квартет (1928), Тріо для скрипки, віолончелі та фортепіано (1930), «Пісня і танець» для скрипки і фортепіано (1930); для фортепіано – Соната (1928), Три п'єси (1929), Поема (1956); романси на слова Олександра Пушкіна, Тараса Шевченка, Івана Франка, Максима Рильського, Маргарити Алігер, Павла Тичини, Володимира Сосюри, Степана Руданського та ін. Для хору з супроводом «На півдні Вітчизни, де море шумить», слова Л. Барабанова (1955), кантата «Юнацький привіт Москві», слова П. Воронька (1956), «На прапорі Києва – Леніна орден», слова власні (1956), тощо; хори без супроводу – «До Червоної армії», слова В. Сосюри (1942), «Пісні про людство» слова Олексія Суркова (1961); обробки українських і російських народних пісень. Близько 100 пісень на слова радянських поетів.

Музика до театральних вистав – «Слуга двох панів» Карло Ґольдоні (1934), «Отелло» (1935), «Багато галасу даремно» (1940) і «Гамлет» (1956) Вільяма Шекспіра, «Борис Годунов» Олександра Пушкіна (1937), «Правда» (1937), «Богдан Хмельницький» (1939), «Загибель ескадри» (1951) Олександра Корнійчука тощо. Музика до кінофільму «Народжені бурею» (1957), «Лілея» (1958).

1. Гордійчук М. Данькевич Костянтин Федорович // Українська музична енциклопедія, Т.1 – К. :Ін-т мистецтвознав., фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України. 2006 – С. 584
2. Кияновська Л. Українська музична культура: навч. посіб. / Л. Кияновська. – Львів: «Тріада плюс», 2008. – С.199-205
3. Мистецтво України: Біографічний довідник / Упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський. За ред.. А. В. Кудрицького. – К.: «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. – С. 192.
4. Митці України: Енциклопедичний довідник / Упоряд.: М. Г. Лабінський, В. С. Мурза. За ред.. А. В. Кудрицького. – К.: «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992 .– С. 202.
5. Михайлов М. М. Данькевич Костянтин Федорович // Українська Радянська Енциклопедія. – 2-е вид. – Т. 3. – Київ, 1979. – С. 244.
6. Шевченківські лауреати. 1962-2001: Енциклопедичний довідник / Автор-упоряд. М. Г. Лабінський; вступ. сл. І. М. Дзюба. – К.: Криниця, 2001. – 696 с. – С. 128.