Закрити
фото
logo

 
Електронна бібліотека Хмельницької ОУНБ
Бібліотека українського воїна
Як нас знайти:
29000, м. Хмельницький,
вул. Героїв Майдану, 28
тел./факс: (0382) 79-47-31
тел.: 65-80-84
e-mail: library.ounb.km@gmail.com Хмельницька ОУНБ
 
X

Пошук по сайту

Віртуальні виставки

«Реформатор української хореографії»

до 110-річчя від дня народження
Павла Павловича Вірського
(1905-1975)

Віртуальна виставка (відділ мистецтв)

портрет

Павло Павлович Вірський – видатний український хореограф, реформатор українського сценічного танцю, народний артист СРСР.

Народився 25 лютого 1905 р. в м. Одесі. Юним 18-річним хлопцем, у 1923 р., П. Вірський вступає до Одеського музично-драматичного училища, де хореографічне відділення очолював В. Пресняков.

Навчання пробудило в молодому танцівникові інтерес до вивчення хореографічного фольклору, утвердило у ньому віру в безмежні можливості хореографії. Закінчивши в 1927 р. навчання в Одесі, він рік стажувався в Московському театральному технікумі у знаменитого Асафа Месерера.

Працювати П. Вірський поїхав додому – в Одеський оперний театр. У співдружності з випускником Одеського музично-драматичного училища М. Болотовим 1928 р. він показує оригінальну, самобутню за сценічним вирішенням постановку балету Р. Глієра «Червоний мак». 1929 р. вони ставлять «Есмеральду» Ц. Пуні, де Вірський танцює партію Клода Фролло.

Вірський і Болотов органічно доповнювали один одного: Болотов схилявся до режисури й оригінальних пантомімічних мізансцен, Вірський мислив яскравими танцювальними образами, легко створював цікаві танці, мав тонке відчуття сучасних пластичних інтонацій. У балетах Болотова й Вірського («Лебедине озеро», «Корсар», «Дон Кіхот» та ін.) гармонійно поєднувалися танок і пантоміма, воєдино зливалися елементи класичної і народної хореографії.

У 1931-1933 pp. вони – балетмейстери Одеського театру.

У 1933-1934 рр. – очолюють трупу Харківського театру ім.М.Лисенка, де ставлять «Раймонду» й «Есмеральду».

У 1934-1935 рр. керують балетною трупою в Дніпропетровську, де вперше ставлять блискучий комедійний балет на сюжет «Декамерона» «Міщанин із Тоскани» (муз. В. Нахабіна), мабуть, найцікавіший балетний спектакль 30-40-х років в Україні. Вірський виконав у ньому партію розпусного абата Чапелетто. Проте все це творче розмаїття – лише преамбула до діяльності, що змінить творче обличчя Павла Вірського й визначить його місце в українській культурі.

Починати цю діяльність йому довелось майже з нуля – український сценічний танець існував лише у вигляді вставних номерів у спектаклях українського музично-драматичного театру й одиничних опер.

Першим кроком Вірського на новому шляху була постановка в Одесі наприкінці 20-х років танців в опері М. Лисенка «Тарас Бульба». Сповнений емоцій і сили «Козачок» був першим запереченням безпосереднього перенесення на сцену фольклорно-танцювальних зразків у їх споконвічному вигляді. Запропонований Вірським розвиток національної танцювальної лексики на грунті класичного балету відразу зустрів визнання серед танцівників і хореографів.

Наступним етапом була Декада української літератури і мистецтва в Москві, для якої Вірський і Болотов поставили танці в опері С. Гулака-Артемовського «Запорожець за Дунаєм».

Всесоюзний фестиваль народного танцю в Москві 1936 p., фестивалі й конкурси народних ансамблів та значні успіхи української народно-сценічної хореографії викликали інтерес до народного танцю і глядачів, і спеціалістів. Дедалі частіше порушувалося питання про створення професійного колективу.

На Київській міській хореографічній конференції в лютому 1937 р. Вірський робить доповідь про український народний танець і перспективи його розвитку від першоджерела – побутового танцю-примітива, фольклорного обряду, народних ігрищ – до створення професійної народної хореографічної школи.

Створений навесні того ж року Державний ансамбль народного танцю України очолюють Вірський з Болотовим. Уже в першій програмі вони пропонують яскраву театралізацію фольклорних танців, сміливо збагачують традиційну лексику українського танцю елементами класичної хореографії. Звертаючись до історії народу та його сучасності, створюють колоритні сюжетні картини – своєрідні балети-мініатюри, такі як «Українська сюїта», «Запорожці» та ін. Водночас ансамбль стає фольклорно-етнографічною лабораторією, що займається пошуком, фіксуванням і переосмисленням скарбів народного танцю і народної танцювальної музики.

Величезний успіх колективу викликав аж ніяк не однозначну реакцію радянських ідеологічних органів. У час повсюдного нищення всього, що хоч віддалено можна було запідозрити в націоналізмі, ансамбль було створено як своєрідну офіційну противагу репресіям. Реальний результат виявився прямо протилежним: безсмертна міць героїчного народу вирвалася на найбільші сцени держави.

Болотов їде з Києва і в 1948 р. створює ще один блискучий ансамбль народного танцю – «Жок» (Молдова).

Вірського в 1939 р. призначають балетмейстером Ансамблю пісні і танцю Київського військового округу: відтепер йому велено ставити солдатські танці з елементами народних танців усього багатонаціонального складу Радянської армії. Робить він це так успішно, що з 1943 по 1955 рр. йому «надана честь» працювати в Державному ансамблі пісні і танцю Радянської армії ім. О. Александрова в Москві.

За роки роботи в Ансамблі народного танцю України Вірський поставив близько ста окремих номерів. Причому Павло Вірський інтерпретував тільки український фольклор і тільки на його основі створював масові яскраві хореографічні полотна і проникливі ліричні, героїчні або гумористичні танцювальні мініатюри. Навіть такі, здавалося б, номери-одноденки, як «Моряки флотилії» «Радянська Україна», «Кукурудза», «Ми пам'ятаємо» чи «Бухенвальдський набат», – залишалися безумовно українськими за музикою, хореографічною лексикою, світобаченням. Майже піввіку не сходять зі сцени іскрометний «Повзунець», лубочні «Ляльки», до сліз щемливі «Чумацькі радощі», «Одна пара чобіт на вісім ніг» та ін. Фінальний «Гопак», що став візитною карткою ансамблю, півстоліття викликає бурхливі овації в найбільших концертних залах планети.

В останні роки життя, щоб розширити «регіональну географію» концертних програм, Вірський запрошує на постановку окремих номерів талановитих балетмейстерів з інших українських колективів. У репертуарі ансамблю з'являється чудова «Березнянка» в постановці балетмейстера Закарпатського ансамблю Клари Балог.

Творчість Павла Вірського синтезувала досягнення кількох поколінь українських хореографів у сфері сценічної інтерпретації народного танцю. Він завжди спирався на традиції. Але традиції сприймав творчо, збагачуючи їх досвідом фахового класичного танцівника й талановитого багатопланового хореографа.

Павло Вірський помер 5 липня 1975 p., щойно відзначивши своє 70-ліття, сповнений творчих сил і планів. Мине ще два роки, перш ніж ансамбль, який ледь не з моменту виникнення називали «ансамблем Вірського», одержить право офіційно носити ім'я свого творця.


Творчість

Танці і хореографічні картини:
  • «Чумацькі радощі»
  • «Гопак»
  • «Рукодільниці»
  • «Запорожці»
  • «Флотилія «Радянська Україна»
  • «Ляльки»
  • «Повзунець»
  • «Шевчики»
Постановки балетів:
  • «Червона квітка»
  • «Лебедине озеро» П. І. Чайковського
  • «Раймонда» Глазунова
  • «Карманьйола» Фемеліді
  • «Корсар» Адана

Багато хореографічних композицій Вірського зафіксовано у виданні «У вихорі танцю» (випуски 1-6, 1977-1982).


Відзнаки і нагороди

  • 29 серпня 1942 Президія ВР УРСР видала Указ про присвоєння почесного звання заслуженого артиста УРСР художньому керівнику Ансамблю червоноармійської пісні і танцю Південно-Західного фронту Павлу Вірському.
  • 1950 – Сталінська премія.
  • 1965 – Державна премія УРСР імені Тараса Шевченка за створення концертної програми (1964) Державного заслуженого ансамблю танцю УРСР.
  • 1970 – Державна премія СРСР.

Нагороджений орденами Червоного Прапора і Червоної Зірки, а також медалями.


Пам'ять

З 1977 року Національний заслужений академічний ансамбль танцю України носить його ім'я.

В 1983 році в Києві, на будинку по вулиці Малій Житомирській, 10, де він жив в 1969-1975 роках, встановлено меморіальну дошку.

Ансамбль ім. Вірського
Ансамбль ім. Вірського
Меморіальна дошка
Меморіальна дошка

21 лютого 2005 року Національним банком України в серії «Видатні особистості України» в обіг була випущена нейзильберова 2-гривнева пам'ятна монета накладом 20 000 штук, присвячена 100-річчю від дня народження хореографа.

Також у 2005 році Поштою України була випущена поштова марка номіналом 45 копійок, присвячена 100-річному ювілею Павла Вірського.

Пам`ятна монета
Пам`ятна монета
Поштова марка
Поштова марка

Література

  1. Бурбан В. Світ у полоні українського танцю: 25 лютого 2005 року виповнилося 100 років з дня народження П. Вірського - геніального українського хореографа / В. Бурбан // Культура і життя. – 2005. – № 6-8. – С. 2.
  2. Вірський П. П. У вихорі танцю: репертуар. зб. Вип. 1 / П. П. Вірський. – К.: Мистецтво, 1977. – 230 с.: іл. – (Бібліотечка художньої самодіяльності «Райдуга»; №1).
  3. Вірський П. П. У вихорі танцю: репертуар. зб. Вип. 2 / П. П. Вірський. – К.: Мистецтво, 1977. – 207 с.: іл. – (Бібліотечка художньої самодіяльності «Райдуга»; №2).
  4. Вірський П. Секреты творчества / П. Вірський // Советская культура. – 1969. – 24 мая.
  5. Вірський Павло Павлович // Мистецтво України: біогр. довід. / упоряд. А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський; ред. А. В. Кудрицький – К.: Укр. енцикл., 1997. – С. 118 – 119.
  6. Вірський Павло Павлович // Митці України: енцикл. довід./ упоряд. М. Г. Лабінський, В. С. Мурза; ред. А. В. Кудрицький. – К.: Укр. енцикл., 1992. – С. 125.
  7. Вірський Павло Павлович // Шевченківські лауреати. 1962 - 2001: енцикл. довід. / упоряд. М. Г. Лабінський. – К.: Криниця, 2001. – С. 78 - 79.
  8. Корнійчук В. Новатор українського народного танцю – 90 / В. Корнійчук // Укр. муз. газета. – 1995. – № 1.
  9. Павло Вірський з нами // Українська музична газета. – 2005. – №2. – С. 6.
  10. Станішевський Ю. Геній українського танцю: [про укр. хореографа П. Вірського] // Урядовий кур'єр. – 2005. – № 37. – С. 8-9.
  11. Станішевський Ю. На крилах танцю: [про Нац. засл. академічний ансамбль танцю України ім. П. Вірського] / Ю. Станішевський // Культура і життя – 2009. – №10. – С. 1.
  12. Станішевський Ю. О. Павло Павлович Вірський: народний артист СРСР /Ю. Станішевський. – К.: Держ. вид-во образотв. мист. і муз. літ. УРСР, 1962. – 46 с.
  13. Станішевський Ю. Окрилені генієм Павла Вірського / Ю. Станішевський // Музика. – 1997. – № 5. – С. 26-28.
  14. Станішевський Ю. Три ювілеї ансамблю: [про Нац. засл. академічний ансамбль танцю України ім. П. Вірського] / Ю. Станішевський // Музика. – 2003. – № 5-6. – С. 22-23.

Інтернет – ресурси


 

© Хмельницька обласна універсальна
наукова бібліотека
e-mail: library.ounb.km@gmail.com