Пошук по сайту

Подільський шлях Анатолія Юриняка,
письменника і літературознавця української діаспори

8 грудня виповнюється 115 років від дня народження Анатоля Юриняка. Це ім’я знане у колі науковців, літераторів, краєзнавців, але майже невідоме більшості українців. В той же час Анатоль Юриняк знаний в літературних колах української діаспори, особливо США. Він був поетом, прозаїком, критиком, теоретиком літератури, активним громадським діячем.

При дослідженні його життєвого шляху хмельницьким письменником, директором обласного літературного музею Василем Горбатюком виявилося, що не тільки життєвий шлях а й саме його ім’я містить багато таємниць.

Власні твори він підписував псевдонімом Анатоль Юриняк, під таким же іменем відомий у довідковій літературі. У США А. Юриняк мешкає як Юрій Богданович Кошельняк.

У публікаціях присвячених літературознавцю, В. Горбатюк співставляючи дати і події його життя доводить, що справжнє ім’я А. Юриняка Юхим Павлович Кошельник і народився він у с. Копачівка Деражнянського району.

Своє справжнє ім’я він не відкрив навіть найближчим друзям, напевне, щоб відвести переслідування своїх рідних радянським режимом.

Батько А. Юриняка був сільським учителем, але, згодом, залишив учителювання і зайнявся сільським господарством.

Після закінчення Кам’янець-Подільської чоловічої гімназії, не маючи змоги навчатися далі, Юрій працює вчителем української мови у Лянцкорунській школі (нині с. Зарічанка Чемеровецького району). Коротке вчителювання перервала хвороба. З тифом потрапив до кам’янецької лікарні. Одужавши, вчителював у подільських селах Баламутівка, Іванківці, Головчинці, Розсоша.

Бажання здобути вищу освіту здійснилося і у 1929 році Юрій стає студентом Київського інституту професійної освіти. Закінчивши у 1934 р. інститут викладає українську мову у Київському медичному інституті та на Державних курсах українознавства. Згодом переводиться до Хотина, працює вчителем, інспектором міської народної освіти. На початку Другої світової війни повертається до Проскурова, працює редактором проскурівської окружної газети «Український голос». То було досить патріотичне видання. Від виходу першого числа 30 вересня 1941 року і до червня 1942 р. часопис виходив під гаслом «Слава Україні». Тут друкувалися розповіді про класиків української літератури, з числа в число публікувалась історія України О. Терлецького та інші історичні матеріали. Всі передові статті писав особисто Ю. Кошельник. Але коли розстріляли в Бабиному Яру велику групу інтелігенції, хвиля репресій докотилася і до Проскурова. За свідченням самого А. Юриняка, групу артистів проскурівського театру було розстріляно за суто український репертуар. Німці посилювали тиск на редакцію, особливо цензурний. Можливо, з цих причин редактор Юхим Кошельник з посади звільнився, і наприкінці червня 1942 р. переїхав до Кам’янця-Подільського. Тут він працює в газеті «Подолянин» на посаді начального редактора.

Матеріали за власним підписом Ю. Кошельник публікував дуже рідко і переважно на театральні теми.

На початку грудня 1943 р. з сім’єю він перебирається до Львова, потім до Кракова, зрештою, до Дрездена. Згодом було табірне життя у містах Людвігзбург, Бад-Верісгофен, Новий Ульм.

Наприкінці 1949 року Юрій Кошельняк емігрує до США. Працює фізично на фабриках і заводах і одночасно є співробітником багатьох видань, зокрема, «Свобода», «Молода Україна», «Нові дні», «Український Прометей» та інші.

Тут він розпочав свою літературну діяльність під псевдонімом Анатоль Юриняк.

Пробує сили в різних жанрах. Пише п’єси «На далеких шляхах», «Справжня наречена», друкує збірку поезій «Людям і собі», пише прозу. І все ж таки найбільше він відомий як літературознавець. Видав книги «Творчі компоненти літературного твору», «Критичним пером», «Літературознавство», «Літературний твір і його автор» тощо.

В Україні видавництво «Смолоскип» у 1996 р. перевидало першу частину «Літературознавства» Анатоля Юриняка – «Літературні жанри малої форми».

«Мудрі люди давно вже устійнили: ніщо не дає людині такого глибокого, повного вдоволення, як творча праця, яка полишає нам слід у майбутнє, нашим нащадкам витискає у віках печать нашого духу», – ці слова Анатоля Юриняка, якнайповніше ілюструють його складне і багатогранне життя.

Закінчився земний шлях письменника 23 лютого 1996 року в Лос-Анжелесі

1. Літературні жанри малої форми. – К.: Смолоскип, 1996. – 134 с.
2. Творчі компоненти літературного твору. – Чикаго: [б. м.], 1964. – 67 с.
3. Два мужі української діаспори [Яр Славутич та М. Воскобійник] // Нові дні. – 1999. – лип.-серп. – С. 42. – (Торонто).
4. Заспівай мені, заграй..; Простір голубіє..: [вірші] // Слово і час. – 1999. - № 7. – С. 67.

1. Горбатюк В. Анатоль Юриняк: таємниця справжнього імені // Горбатюк В. З-під трави забуття: поділ. шляхи укр. письменників. – Хмельницький, 2011. – С. 152-162; Вітчизна. – 2006. - № 7-8. – С. 141-146.
2. Горбатюк В. Крізь таємниці життя – додому // Поділ. вісті. – 2012. – 22 січ. – С
3. Мацько В. З Поділля, із краю-роздолля // Поділ. кур’єр. – 2002. – 5 груд. – С. 14.
4. Мацько В. «Де пісень співала мати» // Слово і час. – 1999. - № 7. – С. 65-67.