| |
|
|
 Пошук по сайту
Віртуальні виставки
Основоположник дерев’яної скульптури Василь Іванович Свида
(1913-1989)
(До 100-річчя від дня народження)
Минає 100 років з дня народження Василя Івановича Свиди – визначного представника закарпатської художньої школи живопису, утверджувача її скульптурної традиції, народного художника України, першого в Закарпатті лауреата Державної премії ім. Тараса Шевченка, який довгий час очолював обласну організацію Спілки художників, 30 років віддав викладанню в Ужгородському училищі прикладного мистецтва.
Народився 22 жовтня 1913 року в с. Пацканьове Ужгородського району Закарпатської області.
У 1934 році закінчив навчання у фаховій школі художньої обробки дерева с. Ясіні (нині смт Рахівського району Закарпатської області).
Член Національної Спілки художників України з 1946 року. Народний художник України (1973 p.).
Щоб тільки перерахувати назви робіт різьбяра по дереву, потрібна була б не одна сторінка тексту. А роботи ці витесані з надтвердих порід дерев різцем скульптора. Скільки треба було мати, крім Божої іскри, ще й фізичної сили, докласти чимало праці, щоб задумане й осмислене стало витвором мистецтва!
Про надзвичайну скромність і простоту цієї людини можна багато говорити і не переставати дивуватися. При всій величі його таланту, він мав дуже вразливу натуру, вболівав за долю культури рідного краю, збереження її витоків у природній красі. Свида ніколи не забував про рідне село, в якому побачив світ 22 жовтня 1913 року, де пізнав силу материнської любові, вагу людських чеснот. Коли вже став художником, то спогади дитинства та юності відігравали велику роль у його творчості, викликали до життя кращі образи його доробку: «До школи», «Пастух з буйволом», «Вівці, мої вівці», «З поля», «До молодого. Весілля» тощо. Адже саме від земляків черпав митець почуття добра і справедливості, життєво необхідного гумору, що так іскристо проявлялися у його творах: «Сварка на межі», «Кохання. Коли мати сплять», «А коні воду п’ють», «На сповіді», «Схожий на батька».
Скульптор глибоко розумів уклад життя селянина-хлібороба і пастуха, вічного трударя та незмінного пильного охоронця народних звичаїв, переказів, героїчних легенд і пісень – тієї неписаної історії та частки народної душі. Та часи помінялися. Сьогоднішній селянин, як і весь світ, зазнав непоправних змін, пов’язаних з науково-технічним прогресом, який приніс набагато більше зла, ніж добра.
Відомий Василь Свида і своїм талантом живописця. Бо талант, якщо він є, то є у всьому. Згадаймо Великого Кобзаря, який був не тільки поетом, а й художником. Мало кому відомо, що Свида теж мав талант майстра пензля. У домашньому архіві зберігається портрет Тараса Шевченка, виконаний Василем Івановичем ще у 1934 році. Але доля розпорядилася з талантом Свиди по-своєму: він обирає тверде дерево, яке в його майстровитих руках ставало дивом. Як він міг не любити, як не шанувати дерево? З нього були наші перші колиски, перші бавки, а потім і інструменти у руках. З дерева – ложка, стіл і постеля для солодкого спочинку. З дерева і зброя, і дім наш. З дерева і хрест та домовина.
Треба було ж нашому Свиді так любити цей природний матеріал, щоб відтворити в ньому весь уклад життя та історії рідного краю.
Твори скульптора мають виховне значення для молоді, Розкриваючи незрівняну красу рідної землі та значення праці, вони вчать шанувати народну культуру. Особлива значущість спадщини Василя Свиди полягає в тому, що і його роботи мають дорогоцінну здатність викликати любов та повагу до людини праці з її турботами і радощами, любов до рідної землі та свого народу
У 1983 році за скульптурну композицію «В сім'ї єдиній» митець відзначений Національною премією України ім. Т. Г. Шевченка.
Його твір «Весна» придбаний Державною Третьяковською галереєю у Москві.Твори закуплені Дирекцією виставок Національної Спілки художників України
Твори
-
Серія барельєфів:
- "Пори року" (1947)
- "Мати з дитиною" (1949)
- "До школи" (1949)
-
Багатофігурні композиції:
- "На половину" (1955)
- "Весілля" (1964)
-
Горельєфи:
- "Опришки" (1955)
- "Закарпаття" (1959-1961)
-
Серія статуеток в техніці майоліки або теракоти:
- "Поцілунок" (1955)
- "Сім’я" (1955)
- "Танець-увиванець" (1956)
- "Збирання яблук" (1964)
Роботи Василя Свиди зберігаються в музеях України.
Відзнаки та премії:
- 1957 – заслужений діяч мистецтв УРСР
- 1973 – народний художник УРСР
- 1983 – Державна премія УРСР Імені Тараса Шевченка за горельєф "В сім’ї єдиній". Нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора, двома орденами Знак Пошани, медалями
Список рекомендованої літератури:
- Енциклопедія українознавства: У 10-х томах. / Гол. ред. В. Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде життя, 1954—1989. [Словникова частина].
- Український радянський енциклопедичний словник. — Т. 3. — К., 1968. — С. 226.
- Свида В.І. // Українська Радянська Енциклопедія. — 2-е вид.— Київ, 1983. — Т. 10. — С. 55.
- Мистецтво України: Біогр. довідник / Упорядники: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський. За ред.. А. В. Кудрицького. — К., 1997.— С. 528.
- Свида В.І // Шевченківські лауреати. 1962—2001: Енцикл. довідник / Автор-упорядник М. Лабінський. — К., 2001. — С. 468—469.
- Свида В.І // Шевченківські лауреати. 1962—2007: Енцикл. довідник / Автор-упорядник М. Лабінський. — 2-е вид. — К., 2007. — С. 512—513
- Заслужений діяч мистецтв Української РСР Василь Свида. Виставка скульптури: Каталог. — К., 1968.
- Василь Свида. Скульптура [Текст] : альбом / авт. вступ. ст. та упоряд. В. В. Мартиненко. - К. : Мистецтво, 1987. - 104 с. : іл., бібліогр.: с. 98-103.
Електронні ресурси::
|
|
