Пошук по сайту

Віртуальні виставки

Віртуальна повнотекстова довідка

Велике диво – життя

Микола Данилович Руденко народився 19 грудня 1920 року в с. Юр’ївка Лутугинського району на Луганщині, у багатодітній родині шахтаря. У сьомому класі почав писати вірші, які навіть друкували у газетах. На дитячі роки хлопчика припав голодомор, сім’я врятувалася завдяки продуктовому пайку за загиблого тата.

1939 року Микола Данилович закінчив десятирічку, був переможцем конкурсу і стипендіатом Наркомпросу, завдяки чому цього ж року вступив на філологічний факультет Київського університету. Провчився всього два місяці і був призваний до армії.

4 жовтня 1941 р. у перших же боях під Ленінградом був тяжко поранений. Протягом року проходив реабілітацію. З війни повернувся з орденами Червоної зірки, Вітчизняної війни І ступеня та шістьма медалями.

Після виходу у 1947 р. збірки віршів «З походу» прийнятий до Спілки письменників України (СПУ). Працював відповідальним секретарем видавництва «Радянський письменник», був редактором журналу «Дніпро», секретарем парткому СПУ, членом Київського міськкому КПУ. Однак входить у гострий конфлікт із тодішнім головою Спілки Олександром Корнійчуком, ставши на захист репресованої Зінаїди Тулуб та відмовившись підтримати кампанію винищення єврейської інтелігенції.

Після ХХ з’їзду КПРС та розвінчання культу особи Сталіна до Миколи Даниловича приходить певне прозріння. Він починає по-новому штудіювати «Капітал» Маркса, в результаті приходить до висновку, що його теорія додаткової вартості хибна. Своє бачення цієї проблеми він виклав у філософських працях «Економічні монологи» та «Енергія прогресу», а згодом у романі «Формула Сонця».

На початку 70-х М. Руденко включився в роботу на захист прав людини, в тому числі національних. Мав тісні стосунки з московськими дисидентами, був членом радянського відділення «Міжнародної амністії».

У 1974 році Миколу Руденка виключають з КПРС, через рік – з Спілки письменників.

9 листопада 1976 року, на квартирі А.Д. Сахарова у Москві, Микола Руденко провів прес-конференцію для іноземних журналістів, де оголосив про створення Української Гельсінкської Групи. Того ж вечора квартира Руденко на другому поверсі у Пущі-Водиці під Києвом була закидана цеглою.

18 квітня 1975 року його арештовують вперше – за правову діяльність, але ще під час слідства у зв’язку з 30-літтям Перемоги його амністували як учасника війни.

23-24 грудня 1976 р. у нього був проведений обшук, під час якого знайшли підкинуті 39 доларів США. Вирок – 7 років таборів суворого режиму та 5 років заслання. Публіцистичні статті, художні твори, усні висловлювання кваліфікувалися як наклепницькі, з книгарень та бібліотек вилучили усі книги.

Звільнившись у грудні 1987 року, письменник разом із дружиною добиваються дозволу виїхати до Німеччини, а звідти – до США, де Микола Данилович працює на радіостанціях «Свобода» і «Голос Америки», очолює зарубіжне представництво Української громадської групи, потім Української Гельсінкської Спілки. 1988 року Філадельфійський освітньо-науковий центр визнав Руденка М. Д. «Українцем року» – за непохитну стійкість в обороні національних прав українського народу і його культури.

1990 року обраний Дійсним членом Української Вільної Академії Наук (США). Лауреат літературної премії Українського фонду культури ім. В. Винниченка 1990 р.

У вересні 1990 року письменника реабілітували. Після повернення в Україну мешкав у м. Києві в будинку письменників. Був членом Етичної комісії Української Республіканської партії. З 1997 року – член Республіканської Християнської партії.

1993 рік за роман «Орлова балка» М. Руденку присуджена Державна премія імені Т. Шевченка в галузі літератури.

1996 рік за великий вклад у розвиток української літератури і за правозахисну діяльність М. Руденко нагороджений орденом «За заслуги» III ступеня.

1998 рік вийшли книги «Найбільше диво – життя. Спогади» та «Енергія прогресу. Нариси з фізичної економії».

Указом Президента України Леоніда Кучми № 1347/2000 від 19 грудня 2000 року за активне і послідовне відстоювання ідеї побудови незалежної Української держави, багаторічну плідну правозахисну і літературну діяльність письменнику Миколі Даниловичу Руденко присвоєно звання Герой України з врученням ордена Держави.

Помер Микола Данилович 1 квітня 2004 року. Похований на Байковому кладовищі.

Три десятиліття твори Миколи Руденка були заборонені до друку. Його футурологічні романи спочатку читали із захопленням, а потім вони зникли з усіх бібліотек. Їх вилучили. Навіть згадки про поезію та прозу Руденка ретельно «вичищалися» цензорами. І тільки зі здобуттям Україною незалежності твори письменника й ученого повернулися до читача.

Б43275 84(4УКР)6

Р83

Руденко М. Д. Син Сонця - Фаетон : наук.-фантаст. роман. – Київ : Ярославів Вал, 2009. – 240 с.

На мільйони світлових років у всі кінці Всесвіту немає нічого дивовижнішого за невеликі осередки матерії, яка внаслідок ще не осягнених людським розумом умов одержала можливість створити розумний світ. Розум, пізнаючи матерію, сприяє її безконечним перетворенням і, пізнавши її закони, стає в ній провідною силою. Як же ми маємо ставитись до такого вражаючого явища в житті Всесвіту, як діяльний розум людини? Яку велику відповідальність за долю матеріального світу зобов'язані відчувати!

Ці та інші важливі питання людського буття розглядає автор на сторінках науково-фантастичного роману, в основі якого - доля загиблої планети Сонячної системи, котра містилася між орбітами Марса та Юпітера.

Б37553 84(4УКР)6

Р83

Руденко М. Д. У череві дракона: роман / упоряд. Л. М. Талалай. – Київ: Дніпро, 2007. – 583 с.

Романи, що увійшли до книги «У череві дракона», - своєрідне втілення доленосних думок і передбачень геніального українця.

Б35419 84(4УКР)6

Р83

Руденко М. Д. Вибране: вірші та поеми (1936-2002) / упоряд. Л. М. Талалай. –Київ: Дніпро, 2004. – 797 с.

До книги увійшли вірші та поеми Героя України, лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка, відомого правозахисника, визначного майстра слова Миколи Руденка.

Б33133 84(4УКР)6

Р83

Руденко М. Д. Орлова балка : роман. – Київ: Молодь, 2002. – 351 с.

Роман «Орлова балка» - це не абияка подія в українській літературі. Не лише тому, що його автором є Микола Руденко, колишній секретар партійної організації СПУ, а згодом - голова Української Гельсінкської Групи. Але тому, що це перший твір в модерній українській літературі ідеологічно-політичного характеру, в якому автор відображає і пише про проблеми теперішньої України.

Б29091 65.02

Р83

Руденко М. Д. Eнеpгiя пpогpесу : наpиси з фiз. економії. – Київ: Молодь, 1998. – 527 с.

Уперше зібрані в одній книзі найважливіші праці Миколи Руденка з фізичної економії, онтології і космології пропонуються науковцям, студентству, державним достойникам, читачам, котрі прагнуть долучитися до скарбниці новітнього і водночас питомо українського життєствердного знання, яке наш видатний сучасник адресував українству і людству.

В1830 83.3(4УКР)

Р83

Руденко М. Д. Найбiльше диво-життя : спогади. – Київ: Едмонтон: ТАКСОН, 1998. – 558 c.

Спогади – важкий жанр. Насамперед тому, що автор має бути чесним із собою, як на останній сповіді. А це не легко. Та Микола Руденко цього неписаного правила дотримується й не раз наголошує, що в житті сповідував тільки правду, якою б гіркою вона не була, і робив тільки те, у що вірив.

Про надзвичайно тяжкий і болісний шлях – від правовірного комуніста, фронтового політрука, знаного письменника, секретаря парткому київської письменницької організації до правдоборця, політв'язня радянських концтаборів, дисидента - автор розповідає щиро й мужньо.

Мабуть, саме через це «Найбільше диво – життя» читається із захопленням, як пригодницький роман, і водночас спонукає читача до дуже непростих та повчальних роздумів.

А25293 84(4УКР)6

Р83

Руденко Д. М. Хрест: поема: укр. і англ. мовами. – Київ: Смолоскип, 1996. – 61 с.

Поема «Хрест» - твір, який увібрав у себе страшну фантасмагорію голоду в Україні 1932-1933 років. Твір піднісся до символічного звучання завдяки філософському осмисленню трагедії часу, трагедії народу і врешті-решт самого автора.

Хрест Сина Господнього взяв на свої плечі більшовик Мирон. Носієм високого духу по Україні Христос. Обох їх стражі революції з НКВС поставили до стінки, а душі виморених голодом - навічно знищена Атлантида нашої духовності -квилять, пролітаючи над планетою…

А27660 84(4УКР)6

Р83

Руденко М. Д. Ковчег Всесвiту : футоpологічний pоман: для сеpед. та ст. шк. вiку. – Київ: Веселка, 1995. – 206 c.

На початку третього тисячоліття нашої ери до сусідньої планетної системи з орбіти Землі стартує Космічна Академія Наук. За корабель їй служить астероїд, у надрах якого створено атмосферу, близьку до земної. Це і є Ковчег Всесвіту, що несе генофонд нашої планети у Космос.

А17699 84(2=Укр)7

Р83

Руденко М. Д. Поезії . – Київ: Дніпро, 1991. – 413 с.

До видання увійшли найкращі вірші та поеми відомого українського поета і діяча національного відродження, написані у Києві, а також у мордовських таборах та на засланні.

А20545 84(4Укр)6

Р83

Руденко М. Д. «За ґратами» »: поезії 1977-1978. – Б.м.: Сучасність, 1980. – 206 с.

Ця збірка поезій була написана автором під час заслання у концтабір. Завдяки дружині, яка відвідувала письменника, вона побачила світ.

У2

Р 83

Руденко М. Д. Остання шабля : роман. – Київ: Дніпро, 1967. – 543 с.

Минуло майже десять років, як полковник у відставці Турбай повісив свою бойову шаблю з дарчою монограмою на широкий килим в кабінеті щойно збудованого котеджу. Держава забезпечила заслуженого ветерана всім необхідним; здавалося б, можна спокійно доживати віку разом з молодою вродливою дружиною. Але чому такий неспокійний полковник? Що турбує його сумління? Письменник піднімає ряд важливих проблем громадського і морально-етичного плану, розкриває гострі драматичні конфлікти.

Про М. Д. Руденка

Овсієнко В. «Не був потужний сплеск національного духа»: правозахиснику Миколі Руденку було б 97 років // Україна молода. – 2017. – 19 груд. – С. 8.

Логвиненко Ю. Трагедія Голодомору у творчості Миколи Руденка // Слово і час. 2017. - № 9. – С. 69-79.

Кудрявцев М. Г. Трагедія Миколи Руденка «На дні морському»: антитоталітарний дискурс // Наук. праці Кам’янець-Поділ. нац. ун-ту ім. І. Огієнка. Філолог. науки. – Кам’янець-Подільський, 2013. – Вип. 34. – С. 354-358.

Неживий О. Луганець Микола Руденко – Герой України // Українська література в загальноосвітній школі. – 2013. - № 4. – С. 21-24.

Жулинський М. Микола Руденко // Жулинський М. Українська література. – Київ, 2011. – С. 817-823.

Особова О. Прозрів, повернувшись додому: У рідній школі Миколи Руденка відкрили літературно-краєзнавчий музей // Урядовий кур’єр. – 2011. – 4 лют. – С. 7.

Неживий О. Земна місія Миколи Руденка: до 90-ліття від дня народження // Слово Просвіти. – 2010. – 16-22 груд. – С. 6.

Михайлюта О. Джордано Бруно-Микола Руденко: історичні аналогії протесту // Віче. – 2010. - № 11. – С. 60-62.

Власенко І. Микола Руденко: «Мені на Бога нарікати гріх. Я сам цю долю визначив для себе» // Україна. Наука і культура. – Київ, 2008. – С. 273-290.

Бондарук Л. У шани пам’яті Миколи Руденка // Шлях перемоги. – 2005. – 20 квіт. С. 11.

Микола Руденко [некролог] // Літературна Україна. – 2004. – 8 квіт.

Наче легенда, вирвана з пут: [про письменника М. Руденка] // Демократична Україна. – 2001. – 3 січ. – С. 3.

Кіпіані В. Прозріння Миколи Руденка: [до 80-річчя письменника] // Київські відомості. – 2000. – 26 груд. – С. 5.

Шевчук В. Архітектура всесвіту за Миколою Руденком // Дніпро. – 2000. - № 11-12. – С. 81-86.

Сверстюк Є. Зачарований життям: інтелектуальна драма Миколи Руденка // Літературна Україна. – 1998. – 3 груд.

Рудницький А. Микола Руденко // Слово і час. – 1995. - № 11-12. – С. 32-33.

Погуляйко С. Прислухаймося до голосу громадянина: Микола Руденко, лауреат Державної премії України ім. Т. Шевченка 1993 р. // Самостійна Україна. – 1993. – 17 берез.

Гайворонська М. До рідного порогу: шляхи до істини Миколи Руденка // Донбас. – 1993. - № 1-2. – С. 99 - 111.

Руденко М. Як я став націоналістом / інтерв’ю у відомого письменника, колишнього дисидента взяв С. Руденко // Вісті з України. – 1992. - № 25 (11-17 черв.). – С. 6.

Маринович М. Супроти вітру в обличчя: слово про Миколу Руденка // Маринович М. Україна на полях святого письма. – Дрогобич, 1992. – С. 50-51.

Алтунян Г. . «Понад мукою тюремних літ…»: [про М. Руденка] // Прапор. – 1990. - №11. – С. 12-17.

Краснодемський В. «Я 14 років не був удома»: Вчора у столицю нашої республіки приїхав із США укр. письменник М. Руденко // Радянська Україна. – 1990. – 8 верес.

«Малинові стяги» »: Світло Миколи Руденка // Молодь України. – 1990. – 26 серп. – (Українці в діаспорі).