| |
|
|
 Пошук по сайту
Віртуальні виставки
«Майстер побутового живопису»
До 150-річчя з дня народження
українського художника
Миколи Корниловича Пимоненка
(відділ мистецтв)
Микола Корнилович Пимоненко – український художник-живописець, автор багатьох картин на сільську та міську тематику народився 9 березня 1862 року в мальовничому передмісті Києва — Пріорці. Батько його був іконописцем та різьбярем, мав невелику майстерню, в якій робив з дерева й розписував іконостаси. Іноді для виконання замовлень йому доводилося виїжджати в села й містечка Київщини; у такі подорожі він не раз брав із собою й сина.
Саме в дитячі роки пробудився в Пимоненка інтерес до живопису. Допомагаючи батькові, він вчився малювати, а згодом почав мріяти про вступ до художньої школи, але так як коштів у батька не було, він міг віддати сина лише до іконописної майстерні. Там, на щастя хлопця, його помітив Микола Іванович Мурашко – художник і педагог, організатор і керівник Київської рисувальної школи.
Київська рисувальна школа, до якої Микола Корнилович вступив в 1878 році, була одним із основних центрів художнього життя на Україні.
У 1882 році Пимоненко вступив до петербурзької Академії мистецтв, де навчався у майстерні майбутнього тестя В. Орловського. Навчання в академії йому давалося легко — за один рік пройшов клас гіпсів, гіпсових фігур, добре вдавалися малюнки, етюди з натури, ескізи композицій, про що свідчили високі оцінки та медалі. На жаль, навчання довелося залишити через хворобу легенів і матеріальні нестатки. Повернувшись до Києва, Пимоненко розпочинає педагогічну діяльність у Київській рисувальній школі, куди його запросив на посаду викладача М. Мурашко.
У 1885—1887 роках у творчості Миколи Пимоненка відчутні наполегливі пошуки своєї теми і засобів її розв'язання. На академічних виставках з’являються його картини, різноманітні за сюжетами й образним ладом, а саме такі твори, як «Після аукціону», «На канікулах» та інші.
«Святочне ворожіння»
Микола Пимоненко – визнаний майстер побутового жанру. Теми і сюжети його творчості невибагливі, життєві, тим, безперечно, глибоко вражаючі і хвилюючі. Увага митця зосереджена на показі праці, побуту, звичаїв, повсякденного життя селянства: весілля, побачення, повернення з роботи, сватання, ворожіння на свята тощо. Великий успіх мала його відома картина «Святочне ворожіння» (1888).
У ряді творів «Свати» (1892), «Сватання» Пимоненко з етнографічною точністю відобразив українські народні звичаї, пов'язані зі сватанням. Ці роботи відрізняються одна від одної лише психологічними й композиційними нюансами, деякі з них відмінні лише в дрібницях. Це не поодинокий випадок у творчості Пимоненка, коли він, прагнучи найповніше розкрити тему, варіював її вирішення по кілька разів.
Етапною в творчості Пимоненка стала картина «Весілля в Київській губернії», що знаменує початок художньої зрілості митця. У ній вперше так яскраво виявилося його вміння цікаво й детально розробляти сюжет, майстерно компонувати, досягати життєвої переконливості у відображенні певної ситуації та образів дійових осіб.
Полотна «Весілля в Київській губернії» та «Свати» одразу привернули увагу любителів мистецтва й дістали схвальну оцінку в пресі.
«Весілля в Київській губернії»
|
«Свати»
|
Особливе місце у творчості Пимоненка займають полотна з соціально загостреним сюжетом: «Проводи рекрута» (1893), «Жертва фанатизму» (1899), «Самосуд» (1900), «Призов запасних» (1910), що змушують задуматися над тяжкою долею людей у тогочасних суспільних умовах.
«Проводи рекрута»
|
«Жертва фанатизму»
|
Наприкінці 1890-х років, а також на початку XX сторіччя Микола Пимоненко, продовжуючи розробляти сільську тематику, пише багато картин, сюжетом яких були побачення дівчат і хлопців, ярмарки та інші побутові сцени з життя українського народу. Пимоненко написав чимало творів, присвячених гомінким і мальовничим українським ярмаркам: «Ярмарок» (1904), «У горшковому ряду» (1911), «На ярмарку» (1898). Ця тема приваблювала його можливістю показати розмаїття побутових сцен, типовість образів селян, відобразити барвистість, декоративність українського народного вбрання і предметів побуту.
«Ярмарок»
У різні роки своєї творчості Пимоненко звертався до зображення селянської праці — показував роботу під час збирання хлібів: «Жнива» (1896), «Жниця» (1889) та оранки «Орач», на сінокосі «Збирання сіна на Україні» (1907). Найбільш виразні серед згаданих творів полотна «Жниця» і «Збирання сіна на Україні».
«Жниця»
|
«Збирання сіна на Україні»
|
У більшості творів Миколи Корниловича дія відбувається на тлі краєвиду. В цій особливості виявилася характерна риса українського живопису кінця ХІХ – початку ХХ століття – проникнення пейзажу в інші жанри. В роботах майстра, як і в пейзажному живописі того періоду, виявлене лірико-поетичне, оптимістичне начало. Лише в деяких його картинах природа сповнена суму або має драматичне забарвлення.
Велику роль відіграє пейзаж у картинах Пимоненка на мотив побачень. У цих творах, вирішених у ліричному плані, художник торкається вічних для людства тем: кохання і дружби. Найбільш вдалі картини на мотив побачень були виконані художником в останні роки життя: «Ідилія» (1908), «Суперниці. Біля колодязя» (1909) та ін.
«Ідилія»
|
«Суперниці. Біля колодязя»
|
З кінця XIX сторіччя в українському жанровому живописі все частіше з'являються твори, присвячені життю середніх верств населення міст. На міську тематику писав картини і Микола Пимоненко, особливо останні 15 років життя. В них, вдаючись здебільшого до малофігурних композицій, він відображував сцени з навколишнього життя, це полотна: «Зустріч з земляком» (1908) та «Київська квіткарка» (1897 і 1908 років).
«Зустріч з земляком»
|
«Київська квіткарка»
|
Звертався Пимоненко й до портретного живопису, зображуючи переважно членів сім'ї та знайомих. Одним із перших був «Портрет батька» (1880), він відноситься до часу навчання в Київській рисувальній школі. Після повернення з Академії мистецтв Микола Корнилович малює «Портрет М. Мурашка». Твори 1890—1900-х років — «Автопортрет», «Портрет дружини в зеленій сукні» (1893), «Портрет дочки Ольги» (1902), «Портрет сина» (етюд, 1906), «Портрет О. Терещенка» (1910) та інші говорять про Пимоненка як про досвідченого майстра. В портретах навіть більше, ніж у побутових картинах, помітний властивий йому міцний рисунок, матеріальність ліплення форми.
«Автопортрет»
|
«Портрет дружини
в зеленій сукні»
|
Слід згадати й про роботу Миколи Пимоненка в книжковій графіці, йому належать ілюстрації до поем Т. Г. Шевченка «Причинна», «Утоплена», «Русалка», «Черниця Мар'яна», які вирішені в оповідному плані.
Усе своє життя Микола Корнилович багато й наполегливо працював. У 1885—1892-х роках він експонував картини на виставках петербурзької Академії мистецтв, з 1893 року був незмінним учасником виставок передвижників, у 1891—1896-х роках — Товариства південноросійських художників. Завжди брав активну участь у мистецькому житті Києва, був членом Товариства київських художників; у 1910 році входив до складу жюрі конкурсу на проект пам'ятника Т. Г. Шевченкові у Києві.
З 1907 року Пимоненко виставляв свої роботи за кордоном — у Мюнхені, Парижі, Берліні, Лондоні, а у 1909 році його обрали членом Паризької інтернаціональної спілки мистецтв і літератури. Ряд творів митця придбали закордонні галереї.
Помер Микола Корнилович Пимоненко 26 березня 1912 році в розквіті творчих сил. На посмертній виставці творів митця, яка відкрилася 1913 року в петербурзькій Академії мистецтв, експонувалося 184 картини, 419 етюдів і 112 малюнків. Проте це далеко не все, що він встиг зробити за своє життя.
Список літератури
- Володимир Орловський. Микола Пимоненко: альбом / Нац. Худож. Музей України. – Хмельницький: Галерея, 2006. – 192 с.
- Говдя П. М. К. Пимоненко : Нарис життя і творчості / П. Говдя – К. : Вид. обр. мист. і муз. літ., 1957. – 74 с.
- Затенацкий Я. П. Николай Корнилиевич Пимоненко : Жизнь и творчество. / Я. П. Затенацкий. – К. : Изд. АН УССР, 1955. – 112 с.
- Микола Пимоненко / З. Лильо-Откович // Український пейзажний живопис ХІХ - початку ХХ сторіччя. – К., 2007. – С. 52.
- Микола Пимоненко : альбом. – К. : Мистецтво, 1983. – 107 с.
- Пимоненко М. К. Жниця. Ідилія : картини / О. Лагутенко // Національний художній музей України . – К. : Артанія Нова, 2003 . – С. 233-234.
- Пимоненко Микола Корнилович / І. Ф. Шаров, А. В. Толстоухов // Художники України: Сто видатних імен. – К., 2007. – С. 300-306.
- Пимоненко Микола Корнилович // Український живопис: Сто вибраних творів : альбом / Авт.-упоряд. Ю. В. Беличко. – К., 1989. – С. 30-31, 41.м
- Пимоненко Н. К. Альбом репродукций / авт. сост. и авт. вступит. статьи Я. Затенацкий. – М. : Изогиз, 1962. – 32 с.
- Український живопис ХІХ- початку ХХ ст. з колекціі Національного художнього музею України : альбом / О. Климчук, О. Жбанкова, Т. Мустафіна та ін. – Хм. : Галерея, К. : Артанія Нова, 2005 : іл. (61-67). – 272 с.
- Чіп Б. М. Микола Пимоненко : Біографічний роман / Б. М. Чіп, О. Г. Оганесян. – К. : Молодь, 1983. – 256 с.
Статті з періодичних видань
- Жбанкова О. «Велике враження справили на мене його роботи...» : [Живопис Миколи Пимоненка] / О. Жбанкова // Музейний провулок. – 2007. – № 1. – C. 30-37.
- Жбанкова О. Класики й сучасники / О. Жбанкова // Дзеркало тижня. – 2003. – № 5. – С. 16-17.
- Кудрявцев Л. Шедеври Миколи Пимоненка / Л. Кудрявцев // Демократична Україна. – 1999. – № 87. – С. 4.
- Кушнір В. Художник - освітянин / В. Кушнір // Слово Просвіти. – 2005. – № 12. – C. 14.
- Некича М. Історія однієї вулиці / М. Некича // День. – 2002. – № 211. – С. 4.
- Орлова Є. Г. Микола Пимоненко / Є. Г. Орлова // Мистецтво в школі – 2010. – № 5. – C. 23-27.
|
|
