Закрити
фото
logo

   
X

Пошук по сайту

Віртуальні виставки

Микола Олексійович Островський - людина–легенда
(до 75-річчя від дня смерті Миколи Островського)

(відділ краєзнавчої літератури)

фото

22 грудня день пам’яті Миколи Олексійовича Островського, письменника, чиє ім’я з 1948 року носить наша бібліотека.

«Найдорожче у людині – це життя. Воно дається їй один раз, і прожити його треба так, щоб не було нестерпно боляче за безцільно прожиті роки, щоб не пекла ганьба за підленьке і дріб’язкове минуле, і щоб умираючи, міг сказати: все життя і всі сили були віддані найпрекраснішому в світі – боротьбі за визволення людства».

Ці слова належать одному із достойних синів України – Миколі Олексійовичу Островському.

Кожна епоха народжує своїх героїв. І герої ці стають символом свого часу. Але є герої на всі часи – герої серед героїв. Їх подвиги, як подвиги Геракла стають надбанням усього людства. ХХ сторіччя дало такого героя в особі Миколи Островського. Його породила протиречива епоха боротьби нового зі старим, тяжкого пошуку шляху в майбутнє.

Давайте згадаємо Миколу Островського і вшануємо його пам'ять напередодні 75-річчя з дня його смерті.

Народився Микола Островський 29 вересня 1904 року в селі Вілії на Волині. У Шепетівці, куди сім’я переїхала у 1915 році, Микола змушений був працювати, щоб хоч трохи підтримати сім’ю. Спочатку кухонним хлопчиком у привокзальному буфеті, потім пильщиком дров на складі станції, підручним кочегара на електростанції. І це в свої 11-13 років.

У Шепетівці він закінчив двокласне училище, потім поступив у Вище початкове училище, та заняття переривалися через воєнні дії.

В період з 1917 по 1920 рр. Шепетівка була ареною жорстоких боїв і багато раз переходила з рук в руки: місто по черзі займали то німці, то білополяки, на зміну «червоним» приходили «білі», петлюрівці.

З дитинства М. Островський був правдолюбом, тому повірив у високі ідеали революції, у можливість створення суспільства соціальної справедливості. Його симпатії були на боці більшовиків. Він часто виступав на мітингах, закликав молодь вступати до комсомолу, до лав Червоної армії і продовжувати боротьбу за Радянську владу. У 1919-1920 рр. Островський на фронті. В бою недалеко від Львова Микола був тяжко поранений і в жовтні 1920 р. його демобілізували.

Закінчивши школу в Шепетівці, продовжив навчання в Київському електротехнічному технікумі, знову суміщаючи навчання і роботу. На той час у Києві виникла проблема з паливом і щоб привезти дрова з Боярського лісу, потрібно було побудувати вузькоколійку.

Микола йде добровольцем на будівництво. Тут він застудився і захворів на тиф. Завдяки піклуванням матері він вижив, але працювати і вчитися уже не міг. Лікарі визнали його інвалідом 1-ої групи. Та жити на пенсію і не працювати він не міг і не хотів, поки ще міг рухатися, він самовіддано присвятив себе роботі з молоддю: організовував перші комсомольські осередки в Березові, Ізяславі, брав участь у боротьбі з озброєними бандитами.

Але хвороба прогресувала. Нескінченні перебування в лікарнях, санаторіях, болючі процедури, операції не покращили його здоров’я.

Восени 1927 р. він перестав ходити, почав сліпнути. Хвороба прикувала його до ліжка назавжди.

У 1930 році М. Островський з дружиною переїхали до Москви. Тут він приступив до написання роману «Як гартувалася сталь». Писав спочатку сам, а потім, коли відказали руки, став диктувати рідним, друзям, сусідці по квартирі.

У жовтні 1931 р. першу книгу роману опублікував журнал «Молодая гвардия». Вона мала шалений успіх і стала справжнім бестселером для молоді тих років. Це підбадьорило і окрилило письменника. Скоро вийшла з друку і друга частина.

Роман приніс автору визнання і славу. Про нього дізналась вся Україна, про нього почали писати зарубіжні журналісти, ним захоплювалися видатні французькі письменники – нобелівські лауреати – Ромен Ролан і Андре Жід.

Натхнений успіхом, М. Островський почав роботу над новою книгою – «Народжені бурею», але жити залишилось недовго. 22 грудня 1936 року письменник відійшов у вічність.

Роман «Як гартувалася сталь» ще за життя автора видавався 41 раз, а всього його романи видавалися понад 770 разів загальним тиражем 54 мільйони примірників на 75 мовах народів Радянського Союзу та на 56 мовах інших зарубіжних країн.

Роман «Як гартувалася сталь» тричі екранізувався в Радянському Союзі. У 2000 році китайці здійснили постановку 20-серійного телевізійного фільму, а японці на сцені токійського театру за романом поставили п’єсу.

Микола Островський досі живе в нашій пам’яті. Його могутня боротьба з тілесною неміччю, перемога духу над хворим тілом перетворили людину-каліку на героїчний символ епохи. І як пише відома журналістка Світлана Кабачинська «треба бути сліпцями, щоб викидати таку людину, таку біографію з історії нашого народу… Островський – наш. Хтось недалекоглядний може перекроїти шкільні програми, але нікому не дано переписати минуле, яке цілком могло скластися трохи інакше, коли б не було в ньому хворого чоловіка з незборимою волею, що зробила його не тільки символом епохи, в якій він жив, а й символом народу, яким народжений. І він потрібний тут, на рідній землі. Для того, щоб, оглядаючись на нього, його життя і книги, творили ми це майбутнє – своє і Вкраїни – так, щоб не було нестерпно боляче за безцільно прожиті роки».


фото
Зображення М. Островського на вітражі бібліотеки
фото
Розділ «Його ім’я носить бібліотека» на стаціонарній виставці «Бібліотека у двох століттях»

Твори М. Островського

книга
  1. Твори в 3 т. – К.: Молодь, 1979.
    Т.1. Як гартувалася сталь: Роман. – 392 с., іл.
    Т.2. Народжені бурею: Роман. Статті, про¬мови, бесіди. – 350 с.
    Т.3. Листи. – 488 с.
  2. Как закалялась сталь: Роман / Николай Островский; [ст. В. Пискунова]. – К.: Молодь, 1989. – 349 с.
  3. Как закалялась сталь: Роман / худож. А. Резниченко. – М.: Молодая гвардия, 2003. – 425 с. – (Проза века).
  4. Как закалялась сталь; Рожденные бурей: [Романы] / Николай Островский. – М.: Моск. рабочий, 1986. – 492 с.
  5. Як гартувалась сталь: Роман / Микола Островсь¬кий; пер. з рос. В.Л. Петровського; [передм. до 3-го укр. вид. Г.І. Петровського; портр. М. Островського роботи худож. Г.Б. Левицької]. – Львів: Каменяр, 1983. – 335 с., 1 л. портр.

Про М. Островського

книга
  1. Микола Островський в Шепетівці: До 95-річчя з дня народж. письм. М.О. Островського / Скрипник В.Я.; упор. Новохацька А.В. – Шепетівка, 1999. – 10 с.
  2. Николай Островский – человек и писатель – в воспоминаниях современников: К 100-летию со дня рождения. – М.: Изд-во “Русская история”, 2002. – 254 с.
  3. Николай Островский (1904–1936). Страницы жизни: Альбом-выставка. – М., 2004. – 23 с.
  4. Чікін В.І., Скрипник В.Я. Музей Миколи Островського в Шепетівці: До 100-річчя з дня народж. письм.: Путівник. – Шепетівка, 2004. – 39 с.

* * *

книга
  1. Аннінський Л. Микола Островський – учора, сьогодні, завтра // Шепетів. вісн. – 1994. – 28 верес.
  2. Кабачинська С. В житті завжди є місце подвигу // Проскурів. – 1997. – 14 трав.; Молодь України. – 1997. – 19 черв.; Поділ. вісті. – 1997. – 22 лип.
  3. Кабачинська С. Життя, за яке не соромно // Дзеркало тижня. – 2001. – 3 берез. – С. 17.
  4. Лагунець С. Спіралі Миколи Островського і його Павки Корчагіна // Поділ. вісті. – 2001. – 24 лип.
  5. Логвиненко М. Хто він – Павло Корчагін, або Чому ми не читали повний текст роману М. Островського “Як гарту¬валася сталь”? // Дем. Україна. – 2002. – 14 черв.
  6. Назаренко Є. Людина високого духу // Поділ. вісті. – 2001. – 21 груд.
  7. Сваричевський А. Тріумф і трагедія письменника та його сучасників // Поділ. вісті. – 2004. – 29 черв.
  8. Скрипник В. Шепетівка в житті письменника // Шепетів. вісн. – 1999. – 28 верес.
  9. Слободянюк П. Народжений бурею: [До 10-річчя з дня народж. М. Островського] // Поділ. вісті. – 2004. – 26 серп.
  10. Чемерис В. Микола Островський як революційний фантаст, або Вузькоколійка – дзеркало ідеології: Погляд крізь призму сьогоден. реалій // Літ. Україна. – 1998. – 20 серп. – С. 11.

 

© Хмельницька обласна універсальна
наукова бібліотека
e-mail: library.ounb.km@gmail.com