Пошук по сайту

Віртуальні виставки

Віртуальна довідка

«Кримські арабески:
творчість таврійських письменників»

Кримський півострів, його краса завжди приваблювали письменників і поетів з різних країн, які, після відвідування півострова, оспівували його у своїх творах. Однак дуже мало відомі широкому загалу читачів твори кримськотатарських письменників. Це можна пояснити тим, що літературна спадщина кримців віддзеркалює ті трагедії, які випали на їхню долю.

Література кримських татар починає свою історію від доби Золотої орди, розквітає за часів Кримського ханства й відроджується наприкінці XIX ст.

Одним із перших писемних літературних творів кримських татар є поема «Хикяети-и Юсуф ве Зулейха» Махмуд Киримли, написана 1223 р. тюркською мовою. Саме Махмуда Киримли вважають зачинателем кримської літератури.

У період Золотої орди, із прийняттям кримськими татарами ісламу, виникла палацова поезія (відома також як література дивана, тобто світська), формування якої завершилося в ранній період розвитку Кримського ханства. Палацова поезія вирізнялася пишномовністю, численними ремінісценціями з Корану, дидактичністю; її авторами були хани та аристократи. Серед відомих поетів того часу можна назвати: Абдул-Меджид Ефенді, Усеїн Кефевій, Менґлі I Ґерай, Бора Гази, Раммель Ходжа, Ашик Умер, Мустафа Джевхерій, Лейля Бикеч, Ашик Ариф, Джанмухаммед, Едип Ефенди.

Починаючи з XV – XVII ст. з творів кримських поетів складають антології. Тогочасна література рясніла іншомовною лексикою, і передусім арабськими та іранськими запозиченнями. Використанню тюркської лексики заважала система віршування – аруз, в основі якої лежав поділ голосних на довгі і короткі. У кримськотатарській мові такого поділу голосних немає. Саме це зумовило настільки часте звернення поетів до арабської і перської лексики. Внаслідок цього виникла мова, доступна лише тим, хто володів перською та арабською мовами. Паралельно народною кримською мовою виникали героїчні твори «Богатир Чора», «Син сліпого», громадсько-побутові твори «Таїр і Зоре», казки про чарівних тварин, народні пісні, легенди, прислів’я, приказки, загадки тощо. Мова цих творів містить мало іншомовних запозичень. Інші відомі твори цього періоду: «Про похід Ісляма-Ґірея на Польщу» Джан-Мухаммеда, «Ассеб-ус-Сейяра» Сеїда Мухаммеда Ризи.

Прозаїчні твори класичного періоду – це історичні праці, такі як: «Рожевий квітник ханів» Халім-Гірея та «Підпора літописей та історичних звісток» Абдульгаффара Кримського. Після завоювання Росією літературне життя Криму зупинилося, оскільки кримські хани були головними меценатами поезії.

Творчість кримськотатарських поетів у XV – XVII ст. тісно пов’язана з Україною. Наприклад, у поемі «Тогай-бей» поет Джанмухаммед розповідає про спільну боротьбу козаків на чолі з Б. Хмельницьким та кримськотатарських воїнів під проводом мурзи Тогай-бея проти поляків, а події 1648 року (зокрема, розгром польської армії у битві під Жовтими Водами) описані в поемі Едипа Ефенді «Сефернаме» («Сказання про похід»).

Ключовою постаттю кінця ХІХ – початку ХХ ст. був Ісмаїл Гаспринський, який заклав основи оповідання та роману в кримськотатарській літературі. Гаспринський видавав газету «Терджиман», у якій з’являлися твори нових кримськотатарських літераторів.

У ХХ столітті Ешреф Шемї-заде докладав зусиль до створення новітньої кримськотатарської поезії. Серед визначних поетів того часу: Бекір Чобан-заде, Абдулла Дерменджи, Шевкі Бекторе, Абдулла Лятіф-заде, Амді Гірайбай. Першу драму кримськотатарською мовою «Оладжага чаре алмаз» написав Абдулла Озенбашли в 1901 р.

В 1906 р. в Бахчисараї під керівництвом Джеляля Меінова був заснований літературний гурток «Учкун» (Іскра). На розвиток кримськотатарської літератури радянського післявоєнного періоду сильно вплинув факт депортації кримських татар в Узбекистан. Таким чином було перервано літературну традицію. Сам факт існування кримськотатарської літератури і найважливіших її авторів замовчувався в СРСР до 1970-х років. У 1970 – 1980-х роках зазнала розвитку проза, зокрема у таких авторів, як Айдер Осман, Уріє Едемова, Ервін Умеров, Еміль Аміт та Рустем Муедін, Шаміль Алядін, Дженгіз Дагджи. До опозиційних поетів належали Ленур Ібраїмов, Юрій Османов, Сейтумер Емин, Ескендер Фазил. Політичну лірику писав Ідріс Асанін. Відомі драматурги: Умер Іпчі, Юсуф Болат, Кемал Конгуратли.

На жаль, кримськотатарську, як і українську літературу та культуру, очікувала трагедія 30-х років ? розстріляне відродження та знищення практично всієї інтелігенції. Потім Друга світова війна, яка завдала величезної шкоди, і особливо повна депортація кримських татар із Криму.

Тему депортації відображено у подальшій творчості кримськотатарських авторів. Наприклад, поет Ешреф Шем’ї-заде (1908 – 1978) під час депортації написав про цю трагедію поему «Стіна сліз», яку критики назвали справжньою «енциклопедією кримськотатарської мови».

Із часом у депортації, в Узбекистані, вдалося відкрити секцію кримськотатарських авторів у Спілці письменників Узбекистану, навіть отримати дозвіл на створення друкованих видань та радіопередач кримськотатарською мовою. Однак кримські татари жили з мрією повернутися на свою історичну Батьківщину, що втілено в літературних творах 1960 – 1980-х рр.

Життя кримського народу було досить складним, саме тому багато творів письменників ? це розповіді про трагедії, які довелося пережити людям. Наприклад, уривок із роману «У місячну ніч» Уріє Едемової розповідає про те, як відбувалося вигнання кримських татар у ніч на 18 травня 1944 року. Коротка розповідь «Де ти, мамо?» Асана Сабрі Айвазова розповідає про життя та смерть одинадцятирічної дівчинки Шадіє, батьки якої загинули під час кримського голодомору 20-х років.

Уривок із роману Дженгіза Дагджи «Вони теж були людьми» дає уявлення не просто про перші роки приходу до влади в Криму більшовиків, але й про неприйняття більшовицьких порядків і спротив кримських татар процесам колективізації та терору.

Для сучасної кримськотатарської прози характерна традиційність культури ісламу (суфізм, етика Корану). Безліч кримськотатарських письменників перекладають твори відомих українських письменників, серед них Шакір Селім, який переклав кримськотатарською мовою «Кримські сонети» А. Міцкевича, «Катерину» Т. Шевченка, «По праву пам'яті» О. Твардовського, «В ніч місячного затемнення» М. Каріма. Шакір Селім брав участь в підготовці книг «Узакъ ве якъын Шевченко» («Далекий і близький Шевченко»), двотомного видання вибраних творів Лесі Українки «Бакъыйлы к авучындаки чечек» («Квітка на долоні вічності»), «Орман тюркюси» («Лісова пісня»).

Серед сучасних письменників можна виділити Юнуса Кандиму, який писав в жанрі візуальної і зорової поезії. Він відродив такі її види, як паліндром і акровірш. Його поетичній манері притаманна вишукана метафоричність, ліризм, влучність та несподіваність образних асоціацій, що є наслідуванням традицій східної орнаментальності. Спільно з київським поетом Миколою Мірошниченком, Юнус Кандим підготував до друку три томи антології кримськотатарської літератури: поезії «Окрушина сонця» та прози «Молитва ластівок», що вийшли вже після його смерті.

Юнус Кандимов перекладав кримськотатарською мовою твори українських, російських, білоруських, узбецьких, азербайджанських, казахських, каракалпакських поетів і прозаїків. У творчому доробку чільне місце належить поетичним інтерпретаціям і перекладам творів Т. Шевченка, Лесі Українки, М. Коцюбинського, М. Вороного, А. Кримського, П. Тичини, В. Сосюри, поетів і прозаїків.

Українсько-кримськотатарські літературні зв'язки дуже міцні. Крилатий вислів Павла Тичини «Ми – зорі одного неба» яскраво увиразнює духовну близькість українського і кримськотатарського народів. Кримськотатарська тематика знайшла своє відображення у творах таких корифеїв української літератури, як Тарас Шевченко, Леся Українка, Іван Франко, Павло Тичина та інших, котрі вносили національний акцент у своєрідний колорит цього краю.

Із Кримським півостровом тісно пов’язане ім’я Степана Руданського, а саме з Ялтою. За дванадцять років самовідданої праці Степан Руданський у м. Ялта завоював авторитет серед місцевого населення. Він став почесним громадянином міста Ялти.

Пов'язаний з Кримом також письменник і історик Микола Костомаров, що тричі мандрував півостровом під час лікування: кримська земля надихнула його на написання поезій «Аглає-Чесме», «До Мар’ї Потоцької», «Пантікапей», історичної драми «Эллины Тавриды».

Михайло Коцюбинський, перебуваючи у Бахчисараї, написав оповідання «Під мінаретами». Відомо, що письменник збирав літературу про татар: з життя татарського села написав нарис «В путах шайтана», а також оповідання «На камені». Слід зазначити, що М. Коцюбинський, як ніхто інший, зумів художнім словом передати норовливу вдачу моря, створити психологічний портрет морської стихії у його сприйнятті тими, кому випало розділити з морським берегом свою житейську долю.

Історії українського та кримськотатарського народів тісно переплетені. Взаємопроникнення і взаємозбагачення, взаємна інтеграція національних культур і літератур є історичним явищем. Надбання культури кожного народу стає загальним надбанням цивілізації. З окремих національних культур і літератур утворюється загально-людська культура і література.

Б49986

Алядін Шаміль. Мердивен: кримськотатарська проза українською / Ш. Алядін. – Київ: Майстер книг, 2018. – 298 с. : іл.

Б48424

84(4УКР-5КРМ)6

К82

Крим, який ми любимо : антологія. – Київ: Пульсари, 2016. – 600 с.: фото. – (Державна програма – 2016).

Б48346

84(4УКР)6

К82

Крим по-українськи: веселі та сумні історії. – Брустурів: DISCURSUS, 2015. – 184 с.

Б42838

63.3(4УКР-6КРМ)

О-65

Орел Л. Г. Що ми знаємо про Крим?: присвячується кримським татарам / Л. Г. Орел. – Київ; Ніжин: Лисенко М. М., 2011. – 96 с. : фото.

А33036-1

84(4УКР=6КРМ)

М75

Молитва ластівок : антол. кримськотатарської прози XIV – XX ст. Кн. 1 / упоряд. : М. Мірошниченко, Ю. У. Кандим. – Київ : Етнос, 2005. – 599 с. – (Джерела духовності).

А33036-2

84(4УКР=6КРМ)

М75

Молитва ластівок: антол. кримськотатарської прози XX – XXI ст. Кн. 2 / упоряд. : М. М. Мірошниченко, Ю. У. Кандим. – Київ : Етнос, 2006. – 896 с. – (Джерела духовності).

Б31865

91.9:63.3(4УКР)

Н53

Непомнящий А. А. История и этнография народов Крыма: Библиография и архивы (конец ХVIII – начало ХХ века) / А. А. Непомнящий; ред. Л. А. Дубровина, авт. вступ. сл. В. Ф. Шарапа. – Симферополь : Доля, 2001. – 816 с.

Б32425

63.3(4УКР-6КРМ)

К82

Крим: Дорога тисячоліть : попул. вид. / упоряд. В. А. Сидоренко. – Сімферополь : Таврія, 2001. – 305 с.

1. Кандимов Ю. У. Кримськотатарська література // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. – Київ : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2007. – Т. 15. – С. 459-462.
2. Куртнезіров З. Х. Дерменджи Абдула Ібраїмович // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. – Київ : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2007. – Т. 7. – С. 479 : фото.
3. Юнусов Ш. Е. Джаманакли Керим // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. – Київ : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2007. – Т. 7. – С. 509-510 : фото.
4. Кокієва А. Ф. Джеваїре // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. – Київ : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2007. – Т. 7. – С. 515 : фото.
5. Загинув у концтаборі Моабіт... : 115 років від дня народження поета Муси Джаліля // Шкільна бібліотека. – 2021. – № 1. – С. 37-38.
6. Коцарев О. На шляху літературного взаємопізнання /Антологія «Кримський інжир. Демірджі» як культурний діалог / Олег Коцарев // День. – 2021. – № 107/108. – С. 31 : фото.
7. Солончак В. Леся Українка і Крим : [як на окупованому півострові зберігають пам’ять про українську письменницю] / Віталій Солончак // Урядовий кур’єр: газета центральних органів виконавчої влади. – 2020. – № 96 (22 трав.). – С. 3 : фото.
8. Литовченко Г. Переклади кримсько-татарських поетес : [поезії] / Галина Литовченко // Дзвін. – 2019. – № 5. – С. 126-136. – Зміст : Сеяре Кокче; Майє Сафет; Аліє Кендже-Алі.
9. Омельченко Л. Типологічна спорідненість української і кримськотатарської літератур / Лариса Омельченко, Валерія Арасланова // Всесвітня література в сучасній школі. – 2019. – № 5. – С. 10-11.