Пошук по сайту

Віртуальні виставки

«Він довго шукав себе в житті»

Серед видатних постатей на ниві української культури другої половини XX – початку XXI ст. одне з першорядних місць належить Анатолію Юрійовичу Мокренку. Він не тільки видатний співак, а й громадянин, будівничий національного культурного відродження. Найхарактерніша риса його людської та мистецької особистості – рідкісна багатогранність. Оперний співак і камерний виконавець, блискучий виконавець багатьох народних пісень і творів сучасних композиторів, педагог столичної консерваторії, публіцист, громадський діяч нашої незалежної держави.

Ольга Петрівна і
Юрій Омелянович -
батьки співака

Родина Мокренків

Анатолій Юрійович Мокренко народився 22 січня 1933 р. в с. Терни Сумської області в багатодітній селянській родині. На його дитинство припала війна, окупація, розруха і голод. Він знав важку працю на землі. Утім, попри все, дуже любив співати, танцювати, читати вірші. Школу закінчив із золотою медаллю і вступив на гірничий факультет Київського політехнічного інституту, хоча мав рекомендацію на вступ до консерваторії: професію співака в селі вважали «несерйозною». Але з піснею не розлучився – став солістом хорової капели КПІ.

Здобувши фах інженера-геолога у Київському політехнічному інституті, вісім років працював в експедиціях на Кавказі, Північному Уралі, в Криму та Карпатах, а також на Півдні України. Водночас заочно навчався в Київській державній консерваторії ім. П. І. Чайковського по класу вокалу у Миколи Зубарєва та Олександра Гродзинського. Поєднувати навчання з роботою було нелегко, Анатолій Юрійович не раз брав академічні відпустки, і навчання тривало аж сім років.

Опера М.Лисенка
«Тарас Бульба».
Остап - А.Мокренко

Опера Ж.Бізе
«Шукачі перлин».
Зугра - А.Мокренко.
Лейла - Б.Руденко

У 1963 році Анатолій Мокренко повністю присвятив себе мистецтву – став солістом оперної студії при Київській консерваторії ім. П. І. Чайковського, де набував професійного досвіду та потоваришував з відомими діячами українського оперного мистецтва.

Надзвичайно плідним у житті і творчості митця став період роботи в Державному академічному театрі опери та балету УРСР ім. Т. Г. Шевченка: з 1968 року як соліст, а з 1991 по 1999 рр. – генеральний директор і художній керівник. В його репертуарі понад 40 провідних партій для баритона вітчизняної та зарубіжної оперної класики. Серед них – Султан («Запорожець за Дунаєм» Семена Гулака-Артемовського), Микола («Наталка Полтавка» Миколи Лисенка), Остап («Тарас Бульба» Миколи Лисенка), Онєгін («Євгеній Онєгін» Петра Чайковського), Тугар Вовк («Золотий обруч» Бориса Лятошинського).

Опера Д. Пуччіні «Тоска».
Скарп`я - А. Мокренко

Опера Дж. Росіні
«Севільський цирульник».
Фігаро - А. Мокренко

Багато зробив Анатолій Юрійович і для нашої естради. У його репертуарі – велика кількість творів українських композиторів та народні пісні. Особливе місце у творчості співака займають пісні Олександра Білаша, найвідоміші з яких – «Два кольори», «Дзвенить у зорях небо чисте», «Віконце», «Подай крилята», «Марія», «Любисток», «Галина-Калина», «Соняшник», «Цвітуть осінні тихі небеса», «Їхав я по гравію», «Найсвятіше на світі», «За літами».

Це неймовірно, але лише за часів незалежності співак нарешті видав свої перші альбоми – компакт-диски «Анатолій Мокренко виконує пісні Олександра Білаша» та «Марії».

Співак багато записувався на радіо і телебачення. Виступав на оперних і концертних сценах США, Франції, Німеччини, Англії, Іспанії, Швеції, Канади та інших країн світу. Брав участь у зйомках кількох кінофільмів, серед яких «Тигролови» за Іваном Багряним, «Чорна рада», «Поет і княжна» та інші.

А.Мокренко з колегами біля консерваторії. 1961р.

Ще одне диво - інтер’єр дитячого кінотеатру «Планета». Там у фойє відвідувачів зустрічає «Веселий потяг», у якому подорожують мавпи, папуги, слоненя, вовк та коза з козенятами. До цієї веселої компанії можуть приєднатися й діти, які прийшли на перегляд мультиків.

У 1991–1999 роках Анатолій Мокренко був генеральним директором і художнім керівником Національної опери України. Це були нелегкі часи. Тоді по півроку не отримували зарплату, неодноразово театр був на грані розпуску. І в тому, що театр вдалося зберегти велика заслуга Анатолія Мокренка.

А. Ю. Мокренко упродовж багатьох років – активний громадський діяч. Ще в 70-ті очолював Київське міжобласне відділення Українського театрального товариства, був депутатом Київської міської ради; у роки національного пробудження – один із фундаторів Товариства української мови ім. Т. Г. Шевченка, член колегії Міністерства культури України, член президії Товариства «Україна», член ради Товариства «Просвіта», член Національної ради Конгресу української інтелігенції; очолював також відділ культури Інституту МОН України (2001-2003) тощо.

Анатолій Мокренко з дружиною Марією та доньками Людмилою і Оксанною

А. Ю. Мокренко – різнобічно обдарована людина: автор двох книг та понад сотні публікацій мистецької і українознавчої тематики.

Найважливішим рушієм розвитку таланту артиста, митця був і є український патріотизм. Він переконливо, з гордістю говорить: «Я сповідую патріотизм». Це справді девіз його життя і діяльності. Любов до рідного народу, шана до його історії, духовних, естетичних надбань, стали в його житті та професійному зростанні тією високою зорею, яка ніколи не гасла і не тьмяніла, а розгоралася все яскравіше.

Багато сил, енергії і сердечного запалу віддав митець справі прилучення дітей та юнацтва до співу, як голова міжнародних, республіканських і регіональних конкурсів вокалістів у Донецьку, Хмельницькому, Криму, Шостці, Лебедині. За його ініціативи, починаючи з 2002 року, щорічно відбувається обласний фестиваль-конкурс шкільних хорових колективів «Співаймо разом!» у селі Терни – на його малій батьківщині. Це єдине в Україні подібне творче змагання.

За мистецькі і творчі здобутки А. Ю. Мокренко удостоєний звання народного артиста України (1973) і народного артиста СРСР (1976); лауреат Національної премії України ім. Т. Г. Шевченка (1979) та Державної премії Грузинської РСР ім. З. Паліашвілі (1973). Серед його високих нагород – орден Дружби народів (1982), орден Ярослава Мудрого (1995), орден рівноапостольного Володимира Великого (1998), Почесні грамоти Верховної Ради України та інші відзнаки.

Література

1. Мокренко А. Ю. Знайти себе: автобіогр. пов. – Київ: Преса України, 2008. – 96 с.: фото.
2. Мокренко А. Ю. У серці – рідна Україна: наук.-худож. кн.: для серед. та ст. шк. віку. – Київ: Веселка, 1994. – 168 с.: іл.
   ***
3. Зоценко М. З піснею в серці: нарис про Анатолія Мокренка. – Київ: Молодь, 1978. – 119 с.
4. Качкан В. А. Анатолій Мокренко: лірич. розповідь про співака. – Київ: Муз. Україна, 1989. – 80 с.: іл.
5. Лисенко І. М. Мокренко Анатолій Юрійович / І. М. Лисенко // Співаки України: енцикл. вид. – 2-е. вид., перероб. і доп. – Київ: Знання, 2011. – С. 376.
6. Мокренко Анатолій Юрійович / упоряд. А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський; за ред. А. В. Кудрицького // Мистецтво України: біогр. довід. – Київ: Укр. енциклопедія, 1997. – С. 420.
7. Мокренко Анатолій Юрійович / упоряд. М. Г. Лабінський // Шевченківські лауреати 1962-2001: енцикл. довід. – Київ: Криниця, 2001. – С. 359-360.
8. Українські народні пісні з репертуару Анатолія Мокренка. – Київ: Муз. Україна, 1980. – 64 с.
   ***
9. Воліковська У. Душа не заговорить – не заспіває голос / У. Воліковська // Слово просвіти. – 2011. – 7-13 квіт. – С.10.
10. Вертіль О. Співак Анатолій Мокренко: «Усім, чого досяг у житті, в першу чергу завдячую дружині Марії» / О. Вертіль // Уряд. кур’єр. – 2010. – 26 черв. – С. 11.
11. Вертіль О. …При щасливій долі / О. Вертіль // Уряд. кур’єр. – 2009. – 3 жовт. – С. 12.
12. Пушня В. Крила йому дала пісня / В. Пушня // Літ. Україна. –2008. – 24 квіт. – С. 8.
13. Рябець О. «Знайти себе»: до свого 75-річчя Анатолій Мокренко представив нові книгу і альбом / О. Рябець // День. – 2008. – 29 лют. – С.19.
14. «Знайти себе» нелегко // Уряд. кур’єр. – 2008. – 28 лют. – С. 16.
15. Ющенко О. З піснею – все життя / О. Ющенко // Літ. Україна. – 2008. – 7 лют. – С. 7.
16. У справжнього майстра мають бути талановиті учні // Вітчизна. – 2006. – № 3-4. – С. 134–135.
17. «Пісня – це дар природи, а не її випадкова примха» // Уряд. кур’єр. – 2008. – 26 верес. – С. 18.
18. Віра – воля – дія, або культура – економіка – культура // Літ. Україна. – 2003. – 21 серп. – С. 3.
19. Руденко Ю. Божий дар митця, або Лицар Української пісні / Ю. Руденко // Освіта. – 2003. – 19-26 берез. – С. 14.
20. Поліщук Т. Узнаваемый голос: свой 70-летний юбилей Анатолий Мокренко отметит на сцене / Т. Поліщук // День. – 2003. – 25 янв. – С. 2.
21. Джерела його таланту: Анатолію Мокренку – 70 // Слово просвіти. – 2003. – 22-28 січ. – С. 16.
22. «…Та не візьміть же маленької радості… за рахунок великої» // Освіта. – 2001. – 12-19 груд. – С. 11.
23. «Про літню сцену годі й думати» // Голос України. – 1998. – 31 жовт. – С. 5.
24. Кагарлицький М. Народна пісня царювала й чарувала / М. Кагарлицький // Літ. Україна. – 1999. – 3 черв. – С. 11.
25. «Всю жизнь в моей душе были Украина и песня» // Аргументы и факты. – 1998. – № 6. – С. 18.
26. Цвіт і корінь материнки // Літ. Україна. – 1996. – 21 берез. – С. 2.

Інтернет-ресурси

1. Мокренко Анатолій Юрійович: [електронний ресурс] // Вікіпедія – вільна енциклопедія: сайт. – Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Мокренко_Анатолій_Юрійович – Назва з екрану. – Мова укр. – Дата звернення: 16.01.2018.
2. Мокренко Анатолій: [електронний ресурс] // Золотий фонд української естради: сайт. – Режим доступу: http://uaestrada.org/spivaki/mokrenko-anatolij – Назва з екрану. – Мова укр. – Дата звернення: 16.01.2018.