Сім дощів Анатолія Мокренка

(до 80-річчя від дня народження народного українського співака)

Анатолій Мокренко – видатний естрадний та оперний співак (баритон), народний артист України (1973), народний артист СРСР (1976), лауреат Національної премії України ім. Шевченка (1979) та Державної премії Грузії ім. Паліашвілі (1973).

Серед видатних постатей на ниві української культури другої половини XX – початку XXI ст. одне з перших місць належить Анатолію Юрійовичу Мокренку. Вірний син свого народу, син української землі, він віддає серце і розум справі, яку безмежно любить. І як співак, і як діяч культури – це людина високого мислення і щедрої душі. Ту правду, яку він несе через професійну діяльність та свою громадянську позицію не змити ні з душі, ні з обличчя, бо нею живе його людська сутність. Мова йде про аристократизм душі цього сина землі, про вроджений аристократизм, яким обдарували його батько і мати, тернівські селяни і на все життя засвітили в серці найрідніші слова – народ і Україна. Згадуються слова, занотовані в Недригайлівській районній газеті, де часто друкувалися його статті, роздуми про народну пісню й культуру, нариси про таланти України, вірші, а саме: «Куди б не вели нас дороги життя, серце ми лишаємо в отчому домі. Чим більше мандруємо світами, тим сильніша тяга до рідного краю».

Анатолій Юрійович Мокренко народився 22 січня 1933 р. в багатодітній сільській родині с. Терни, тепер смт Сумської області. У своїх спогадах він писав, що пройшов досить непростий і тернистий життєвий шлях. Хлопчиною пережив і війну, і окупацію, і розруху, і голод. Знав важку працю на землі. Водночас дуже любив співати, танцювати, читати й писати вірші. У своїх спогадах він згадав: «Змалечку душа моя повнилася по вінця маминою піснею, народною творчістю». Саме цей стан душі проніс Анатолій Мокренко крізь все життя та творчість. Потрапив він до двох військових училищ, став інженером-геологом (закінчив 1956 р. Київський політехнічний інститут з відзнакою). Працював гірничим інженером-геологом (1956 – 1963 рр.), перебував в експедиціях на Кавказі, Північному Уралі, в Криму та Карпатах, а також на Півдні України. Але доля вивела його на мистецьку ниву. Після закінчення Київської державної консерваторії імені П.І.Чайковського (по класу вокалу О.Гродзинського, 1963 р.), А.Мокренко працював протягом 1963 – 1968 рр. солістом оперної студії при Київській консерваторії імені П.І.Чайковського, де набував професійного досвіду та потоваришував з відомими діячами українського оперного мистецтва. З 1985 р. й до нині А.Мокренко – професор кафедри вокального співу Київської державної консерваторії імені П.І.Чайковського. Надзвичайно пріоритетним у життєтворчості митця став період роботи в Державному академічному театрі опери та балету УРСР ім. Т.Г.Шевченка: з 1968 року як соліст, а з 1991 по 1999 рр. – генеральний директор і художній керівник (тепер Національної опери України імені Тараса Шевченка). В його репертуарі понад 40 провідних партій для баритона вітчизняної та зарубіжної оперної класики.

Багато зробив Анатолій Юрійович і для нашої естради. У його репертуарі – велика кількість творів українських композиторів та народні пісні. Особливе місце в творчості співака займають пісні Олександра Білаша, найвідоміші з яких – “Два кольори”, “Дзвенить у зорях небо чисте”, “Віконце”, “Подай крилята”, “Марія”, “Любисток”, “Галина-Калина”, “Соняшник”, “Цвітуть осінні тихі небеса”, “Їхав я по гравію”, “Найсвятіше на світі”, “За літами”.

Це неймовірно, але лише за часів незалежності співак нарешті видав свої перші альбоми – компакт-диски “Анатолій Мокренко виконує пісні Олександра Білаша” та “Марії” (2010).

Співак багато записувався на радіо і телебачення. Виступав на оперних і концертних сценах США, Франції, Німеччини, Англії, Іспанії, Швеції, Канади та інших країн світу. Брав участь у зйомках кількох кінофільмів, серед яких “Тигролови” за Іваном Багряним, “Чорна рада”, “Поет і княжна” та інші.

23 серпня 1995 року нагороджений відзнакою президента України «Орден князя Ярослава Мудрого» V ступеня.

Анатолій Мокренко з інтересом і відповідально ставиться до історії України, історії народу. Це віддзеркалюється в його творчості. Він пише про це так: «Є історія подій. А є історія душі народної – це народна пісня. Історія зафіксувала дати, а пісня летіла у віки, всотуючи настрій, світогляд, думи. Чи не диво з див ?! Донести живу душу предків наших. Хто втратив здатність дивуватися з того, той втратив зв’язок з історією народної душі, тобто – з вічністю. А духовний зв’язок з вічністю – це культура людини, бо культура – то пам’ять. А пам’ять – то досвід людський, а досвід – то основна рушійна сила вдосконалення роду людського». Часто у своїх виступах Анатолій Юрійович згадує про видатні історичні постаті України: Байду, Богдана Хмельницького, Кармалюка, Довбуша та ін. і пояснює це так: «Щоб осягнути світи, треба передусім знати долю свого народу, його історію. Людина, байдужа до історичного шляху предків, байдужа і до народної пісні – до їхньої пісні. Це – втрата вікових зв’язків внутрішньої самобутності, втрата гідності людської. Бо відчути в собі народ – це відчути найвищу особисту відповідальність за його поступ».

Як відомо, Анатолій Юрійович ще задовго до проголошення Незалежності України (24 серпня 1991 р.), протягом 1985 – 1990 рр. разом з Георгієм Майбородою та земляком Олексою Ющенком брав участь у всіх масових заходах щодо боротьби за незалежність. В одній із своїх статей він пише: «Історія – це особистості. Народ гуртується навколо національної ідеї, але носієм цієї ідеї завжди є особистість». У 1990 р. А. Мокренко виступив ініціатором святкування 500-річчя від дня заснування Чортомлинської Січі (поблизу Нікополя), яке пройшло з величезним успіхом.

Пісні у виконанні:

• Бабине літо (К. Мясков – Б. Чіп)
• Відпахла липа (Б. Буєвський – М. Вінграновський)
• Віконце (О. Білаш – Д. Павличко)
• Два кольори (О. Білаш – Д. Павличко)
• Дзвенить у зорях небо чисте (О. Білаш – Д. Павличко) – з Ларисою Остапенко
• За літами (О. Білаш – Д. Павличко) – з Ларисою Остапенко
• Їхав я по гравію (О. Білаш – В. Юхимович)
• Пісня для тебе (П. Майборода – М. Ткач)
• Подай крилята (О. Білаш – О. Лупій)
• Сім дощів (О. Білаш – В. Затуливітер)
• Соняшник (О. Білаш – М. Ткач)
• Ясени (О. Білаш – М. Ткач)

Список рекомендованої літератури:

1. Мистецтво України: Біографічний довідник. — К.:»Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — С. 420.
2. Шевченківські лауреати. 1962—2001: Енциклопедичний довідник. — К.:Криниця, 2001. — С. 359—360
3. Рудаков М. Автографи майстрів.-К.:Міжнародний доброчинний фонд «Українська хата", 2005.- с.56-57.
4. Лисенко І. Співаки України.Енциклопедичне видання.-К.: Знання, 2011.- с.376.
5. Качкан В. А. Анатолій Мокренко:Лірична розповідь про співака.-К.:Музична Україна,1989.-80с.-іл.
6. Мокренко А. Ю. Усерці - рідна Україна: Науково-художня книжка: Для середнього та старшого шкільного віку/ Післямова Я. П. Гояна.-К.:Веселка, 1994.-168 с.-іл.

Електронні джерела:

1. Мокренко Анатолій [«Золотий фонд української естради»] [Електронний ресурс] // uaestrada.org. – Режим доступу: http://uaestrada.org/spivaki/mokrenko-anatolij – Заголовок з екрану.
2. Сумщина в іменах [Електронний ресурс] // sumyrk.uaprom. net – Режим доступу: http://sumyrk.uaprom.net – Заголовок з екрану.
3. Анатолій Мокренко: Я довго шукав себе в житті. [Електронний ресурс] // Україна Молода. – 2010. – 12 лист. – Режим доступу: http://www.umoloda.kiev.ua/number/1779/169/63075/ – Заголовок з екрану.
4. Анатолій Мокренко [Електронний ресурс] // Рisni.org. – Режим доступу: http://www.pisni.org.ua/persons/907.html – Заголовок з екрану.
5. Бахарева Т. Народный артист украины анатолий мокренко: «я учился вместе с валерием лобановским и ларисой латыниной» [Електронний ресурс] // Факты. – 2008. –22 янв. – Режим доступу: http://fakty.ua/25343-narodnyj-artist-ukrainy-anatolij-mokrenko-quot-ya-uchilsya-vmeste-s-valeriem-lobanovskim-i-larisoj-latyninoj-quot – Заголовок з екрану.
6. Мокренко Анатолий Юрьевич [Електронний ресурс] // kino-teatr.ru – Режим доступу: http://www.kino-teatr.ru/kino/acter/m/sov/6514/bio – Заголовок з екрану.
7. Народный артист Украины Анатолий Мокренко: Песню «Два кольори» худсовет забраковал - подумали, что она про тюрьму [Беседу вела Лилиана ФЕСЕНКО] [Електронний ресурс] //Комсомольская правда в Украине – 2008. – 25 янв. – Режим доступу: http://kp.ua/daily/250108/16844 – Заголовок з екрану.
8. Анатолію Юрійовичу Мокренку – 70. [Електронний ресурс] // ualogos.kiev.ua – Режим доступу: http://www.ualogos.kiev.ua/text.html?id=588&category=6&search=%EC%EE%EA%F0%E5%ED%EA%EE – Заголовок з екрану.
9. Україна – держава оперна, але...(про колишнє, сучасне, майбутнє) [Електронний ресурс] // ualogos.kiev.ua – Режим доступу: http://www.ualogos.kiev.ua/text.html?id=588&category=6&search=%EC%EE%EA%F0%E5%ED%EA%EE – Заголовок з екрану.