Пошук по сайту

Віртуальні виставки

«Віра. Надія. Любов»

2 січня виповнюється 70 років з дня народження відомого на весь світ художника, скульптора та архітектора Миколи Мазура.

Микола Іванович народився 2 січня 1948 року у Кущівському зернорадгоспі Кущівського району Краснодарського краю (Росія) в українській родині.

З десяти років його дитинство проходило на Ново-Каховській ГЕС, куди переїхали його батьки. Батько працював будівельником, мати – кранівницею.

У 1968 році закінчив відділення живопису Одеського художнього училища ім. М. Грекова.

Під час навчання познайомився зі своєю майбутньою дружиною. У серпні 1968 року, слідом за своїм коханням -Людмилою Савчишин, яку у творчих колах знають як Людмилу Мазур, приїхав до Хмельницького. Згодом у них народилося двоє дітей - син Богдан та донька Оксана.

Микола Іванович з 1968 року працював учителем, а з 1973 року - директором Хмельницької дитячої художньої школи. З 2002 року – викладач фахових дисциплін Хмельницького національного університету. З 2004 - доцент кафедри дизайну Хмельницького національного університету, з 2006 р. - керівник навчально-творчої майстерні ХНУ.

Монументальна творчість Миколи Мазура у місті Хмельницькому розпочалася наприкінці 1970-х років, коли він отримав замовлення від Хмельницького обласного управління внутрішніх справ на побудову в міському парку, нині парк імені Чекмана, ігрового майданчика для дітей. Микола Іванович шукав на звалищах труби, колеса, пружини, зношені двигуни. З них створював дерева, кущі, тварин. З металобрухту почали поставати різноманітні автомобілі, мотоцикли, вертоліт, паровоз…

Унікальність скульптур у тому, що виконані з металобрухту барвисті композиції викликають подив, навіть захоплення тим, як труби, колеса, пружини, поршні, підшипники, баки, резервуари, зношені автодвигуни продовжують жити в іншій якості.

У 80-90-ті роки Микола Мазур створює в парках, на площах, вулицях Хмельницького об'ємно-просторові композиції з металу. Його роботи є у сквері ім. Т. Шевченка та біля колишнього кінотеатру «Сілістра» (нині клуб СВ). У 1991 р. тут було встановлено 8 металевих скульптурних композицій, виконаних М. Мазуром. Вони, різні за формою (дерева і кущі з птахами, плодами, символічними людськими фігурами), створюють уявний світ Саду, з якого ніколи не відлетять птахи, а будуть завжди співати, вічно молодою буде залишатись Весна-Веснянка, закликаючи нас розділити радість пробудження землі після довгого зимового сну.

Ще одне диво - інтер’єр дитячого кінотеатру «Планета». Там у фойє відвідувачів зустрічає «Веселий потяг», у якому подорожують мавпи, папуги, слоненя, вовк та коза з козенятами. До цієї веселої компанії можуть приєднатися й діти, які прийшли на перегляд мультиків.

Одне з творінь Миколи Мазура — композиція «Гармонія» не так давно прикрашала площу біля готелю «Поділля» і складалася з кількох абстрактних об’єктів.

Відлитий з бронзи Ангел Скорботи, розташований у невеликому сквері на розі вулиць Проскурівської і Свободи, створений у співавторстві із сином Богданом, відомим українським скульптором, який нині живе і працює в Києві. Ангел Скорботи — так назвали цей монумент хмельничани. Авторська ж назва — «Вість». Пам’ятник присвячений пам'яті жертв тоталітаризму.

Скульптори разом з архітектором В. Козубенко створили пам'ятник-символ, що не лише увічнив пам'ять про жертви насилля, але й об'єднав і примирив людей різних поколінь і націй, різних релігійних конфесій і політичних поглядів. Цим символом став Ангел, що зійшов з небес і ніби призупинився на мить у нині такому благословенному місці, серед дерев і квітів. На пам'ятнику скромний, але багатомовний напис: «Мешканці міста – жертвам репресій». За задумом авторів пам'ятник, хоч і присвячений трагічній сторінці нашої історії, не має навіювати сум. Його призначення – нагадувати події минулого, але все ж спрямовувати людей до майбутнього.

За своїм пластичним вирішенням пам'ятник не має аналогів. В основі його – чотирьохметрова бронзова фігура ангела, котрий злегка зігнувши голову, ніби стиха простує на глядача, ліву руку приклавши до грудей, а правою тримаючи довгий хрест. На спокійному обличчі вираз тихого суму, скорботи. Конструктивно точками опертя на ледь похиленій овальній площині є кінець хреста та два великих крила, що великими вітрилами-арками розташовані по боках фігури, які в сукупності утворюють трикутник, що надає всій скульптурі динаміки. Підсилюють враження зримого руху і складки довгого хітону, що обіймає босі ноги, а також німб, що розташований над головою ангела під певним кутом

У співавторстві з сином Богданом Микола Мазур створив пам’ятники воїнам-інтернаціоналістам на вулиці Героїв Майдану, В’ячеславу Чорноволу на вулиці Соборній, композицію «Віра, Надія, Любов» на Майдані Незалежності та інші.

У грудні 2007 року на вулиці Соборній було відкрито пам'ятник видатному українському політичному й громадському діячеві сучасності В'ячеславу Чорноволу.

Пам'ятник подолянам, полеглим в Афганістані та локальних війнах був споруджений на честь подолян, які виконували свій так званий «інтернаціональний обов'язок у гарячих точках планети» і які, скеровані політиками, що у воєнний спосіб підкріплювали власні амбіції, гинули далеко за межами батьківщини, наражаючись на ша­лений опір з боку тамтешніх вояків. Після 1945 р. наші земляки брали участь у 23 локальних війнах та збройних конфліктах за межами СРСР по всій планеті.

Народні художники України Богдан і Микола Мазури ідею пам'ятника «Помиляються правителі – страждає народ» (така всеохоплююча фраза написана на монументі) втілили у символічній формі гранітної півсфери, що уособлює земну кулю, по якій величезна рука, ніби граючись у шахи, пересуває фігуру воїна, готового до бою. Скульптурна композиція, виконана з бронзи і передає реальні пропорції солдата, який в силу свого обов'язку, склавши присягу, повинен виконувати наказ, і надреальні розміри руки, що є втіленням велетенської і нездоланної сили, якій опиратись неможливо.

У грудні 2007 року на вулиці Соборній було відкрито пам'ятник видатному українському політичному й громадському діячеві сучасності В'ячеславу Чорноволу.

Основа композиції - витончені і граціозні постаті трьох давніх українських берегинь Віри, Надії, Любові. Тріада розміщена на великому колі, яке символізує вічне, нерозривне коло буття і спадкоємності поколінь.У цьому ж колі - фігури лелек, яких українці вважають священними птахами за їхню вірність рідній землі; кетяги калини, грона винограду - символи родючості і єдності; рушники, якими здавна українські матері благословляють своїх дітей. На зворотньому боці композиції - кобзар з кобзою - виразник дум і надій українського народу.

У центрі зовнішнього кола розміщене коло внутрішнє у вигляді сонця - древнього і нинішнього герба Поділля.

«Віра. Надія. Любов» - істинний національний символ, життєдайний оберіг, який несе, випромінює потужну світлу енергетику. Надзвичайної краси і витонченості надає величавій скульптурі складний орнамент, виразне і майстерне відтворення кожної з кількох тисяч деталей композиції

Остання робота митця- пам’ятник «Героям Небесної Сотні», над яким він працював разом з Романом Албулом. Бронзовий голуб сягає у висоту шести з половиною метрів. На його крилі викарбувано обличчя загиблих героїв Небесної сотні.

Крім нашого міста, роботи Миколи Івановича можна побачити в Старокостянтинові.

Окрім монументальних об’єктів, митець написав чимало живописних полотен (34 з них - у колекції Хмельницького обласного художнього музею). В них він звертається до прадавньої культури українців, трагічних сторінок історії, пронизаних тугою за понівеченою землею, за поколіннями, винищеними Голодомором. Микола Мазур– автор концепції, головний художник експозиції на вшанування пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 рр. в Україні у Державному історико-культурному заповіднику «Межибіж» (2008 р. ). Нині Меджибіж став туристичною Меккою і вражає усіх фантастичною панорамою українського буття.

Роботи видатного майстра зберігаються в музеях та приватних колекціях багатьох країн світу.

За значний особистий внесок у розвиток національного образотворчого мистецтва, вагомі досягнення у професійній діяльності Мазуру Миколі Івановичу присвоєно почесне звання «Народний художник України». За свою мистецьку діяльність та вагомий внесок у духовно-культурне життя митець нагороджений Орденом «За заслуги» ІІІ ступеня, знаком Почесної відзнаки «За заслуги перед Хмельниччиною», був визнаний «Людиною року» в номінаціях «Митець», «Духовність», присвоєно звання «Почесний громадянин міста Хмельницького».

Помер Мазур М. І. 9 жовтня 2015 року.

1. Теленько Б. Віра, надія, любов Миколи Мазура / Б. Теленько // Проскурів. - 2016. - N 40(13жовт.). - С. 14 : фот.
2. Олесюк А. Втрачені скарби Миколи Мазура / А. Олесюк // Марічка News. - 2016. - N 18(21вер.). - С. 3.
3. Кабачинська С. Без обличчя: [об'ємно-просторові композиції Миколи Мазура і їх нищення у м. Хмельницький] / С. Кабачинська // Дзеркало тижня. - 2017. - N 17(13-19трав.). - С. 13: фот.
4. Мазур М. Крим, 2014; Беркут, 2014: [репродукції картин] / М. Мазур // Образотворче мистецтво. - 2017. - N 2. - С. 7 .
5. Собкович О. Творчість родини Мазурів - душа та присвята Україні [текст] / О. Собкович // Образотворче мистецтво. - 2017. - N 2. - С. 115-117 .
6. Салій І. Теплий слід зірок Мазурів / І. Салій // Проскурів. - 2017. - 23 листоп. - № 46. - С. 6
7. Микола Мазур [Текст] / Ред. журн. «Образотворче мистецтво» НСХУ ; ред. М. Маричевський. - Київ: Софія, 2005. - 136 с. : фото.цв.

***

1. Молитва Миколи Мазура за Україну: зб. ст., присвяч. творцеві Музею пам'яті Голодомору 1932-1933 років на Хмельниччині народному художнику України Миколі Івановичу Мазуру. - Хмельницький; Меджибіж: ІРД, 2015. - 106 с.: фото. колор.
2. Карвасарний В. І. Художники Хмельницького / В. І. Карвасарний; Хмельниц. міськрада, Упр. культури і туризму Хмельниц. міськради. - Тернопіль : Терно-граф, 2013. - 104 с.