Пошук по сайту

Віртуальні виставки

«Лексікон славеноросскій и имен тлъкованіє»»:395 років найвизначнішої пам`ятки староукраїнської лексикографії

Беринда Памво (50-70 р. XVI ст.-1632).

Лексікон славеноросскій и имен тлъкованіє / П. Беринда. – Київ: Друк. Києво-Печерської лаври, 1627. – [2] арк., 1-475 шп., 476-477 c. : іл.Фондоутримувач: Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського

Це перший великий друкований словник української мови, який побачив світ у 1627 р. в друкарні Києво-Печерської Лаври. Автор - Памво Беринда, видатний діяч української культури І половини XVII ст., енциклопедист, мовознавець, лексикограф, письменник, поет, друкар, православний чернець.

Словник є найбільшим досягненням староукраїнського словникарства. Це найголовніша праця вченого до якої увійшло більше 7 тисяч слів і над якою він працював 30 років. Складається з двох частин: «Лексіконъ» - церковнослов'янсько-український словник; та «…Имена свойственная» - зібрання тлумачень топонімів й антропонімів, а також загальних назв неслов'янського походження.

Його поява була своєрідною революцією в слов'янській лінгвістиці. У середньовічній Західній Європі письмовою мовою була латина, у православній частині Східної Європи - давньоболгарська-церковнослов'янська, а у побуті були розмовні живі мови, які геть не збігалися з книжними. Таку розбіжність і взявся виправляти невтомний дослідник Памво Беринда. З появою словника живої української мови посилилася комунікація між різними верствами Гетьманщини, а також між Лівобережжям і Правобережжям України. Мова почала об’єднувати народ, перетворюючи говірки на спільний лінгвістичний світогляд.

Сумлінно його готуючи, Памво Беринда ознайомився та проаналізував чимало чужоземних видань. Є свідчення, що у своїх студіях він послуговувався досягненнями білоруського друкаря й культурного діяча Георгія (Франциска) Скорини, який заснував у Празі й Вільні друкарні, видав білоруською мовою «Псалтир». Джерелами церковнослов'янського реєстру книги були: Острозька Біблія; церковнослов'янські рукописи й друки до поч. XVII ст.. Реєстр «Лексикона…» дібрано за диференціальним принципом: специфічні церковнослов'янські слова (питомі й запозичені), спільнослов'янські лексеми, що архаїзувалися в українській мові кінця XVI — поч. XVII ст.; є в ньому й українські слова.

Абсолютна більшість елементів неслов'янського походження, особливо грецьких і латинських, зібраних окремо у 2-й частині праці, супроводжуються ремарками, які вказують на їх запозичення, й українськими відповідниками, що сприяло нормалізації лексики староукраїнської літературної мови на народній основі. Нормалізації слугувало й чітке формальне — за допомогою двокрапки — розмежування реєстру й перекладної частини. Остання зі старанно дібраними еквівалентами вокабул, з широким набором синонімів — одне з найбільших зібрань української лексики кін. XVI — поч. XVII ст.

У словнику вміщено низку тлумачень енциклопедичного характеру. Значення слова автор розкриває і за допомогою етимологічних відомостей. Докладно опрацьовано семантику багатозначних реєстрових слів. Беринда нерідко вказував на метафоричне й образне вживання слова, вперше в українській лексикографії застосувавши ремарки «переносні», «инор?чн?», «метафор».

«Лексікон славеноросскій і імен толкованіє» став базою для інших словників і упродовж майже двох століть був одним з основних посібників для вивчення церковнослов’янської мови.

У фондах Хмельницької ОУНБ є факсимільне видання цього твору, здійснене Інститутом мовознавства ім. О.О. Потебні Академії наук УРСР у 1961 р.

4У

Л43

Лексикон словенороський Памви Беринди

/ підготовка тексту і вступ. ст. В.В. Німчука. – Київ: Акад. наук УРСР, 1961. – 272 с. - (Пам'ятки української мови ХVІІ ст.).

Пропонуємо вашій увазі книги та статті з фондів Хмельницької ОУНБ, які допоможуть краще ознайомитись з даною темою.

П1068-13 (2020)

811.161.2

У45

Дацюк О. А. Тлумачний словник преподобного Памво Беринди // Українська мова і нація: зб. наук. праць / Хмельниц. ін-т МАУП ім. Блаженнішого Володимира. - Хмельницький, 2020. - Вип. 13. - С. 25-31. - Бібліогр. в кінці ст.

А41893

66.4(4)

Г54

Черниш Н.І. «Лексикон славенороський» П. Беринди в контексті розвитку української енциклопедичної справи // Глобалізація/європеїзація і розвиток національних слов'янських культур: матеріали Міжнар. наук. конф. до Дня слов'ян. писемності і культури, (Київ, 24 травня 2016 р.). - Київ, 2016. – С. 404-408.

П876-16(2012)

63.2(4Укр)

Р85

Заболотна Н.В. Друкарство у дзеркалі української барокової поезії (до 385-річчя виходу в світ «Лексикону слов'яноруського» П. Беринди // Рукописна та книжкова спадщина України. - Київ, 2012. – Вип.16. – С. 164-172.

П755-12(2007)

63.3(4Укр)

І-90

Нагірняк О. Друкар, лексикограф, письменник // Історичний календар. – Київ, 2007. – Вип. 12. - С. 244-245.

Баган О. Памва Беринда – символічна постать Галичини // Дивослово. (Українська мова й література в навчальних закладах). - 2019. - № 4. - С. 61-63.

Рудяченко О. Беринда. Співкелійник просвіти // Дзеркало тижня. - 2019. - 17-23 серп. - С. 11.