| |
|
|
 Пошук по сайту
Віртуальні виставки
«Підсвідомий колорит свідомого»
110 років від дня народження Леопольда Івановича Левицького
Повнотекстова довідка
Відділ мистецтв
Леопольд Іванович Левицький в українському мистецтві ХХ століття став однією з ключових постатей у формуванні обличчя модерної української графіки. Творчість Левицького, як і все його життя, нерозривно пов`язана з історією революційного руху на Західній Україні.
Найхарактернішою рисою його творчості є вірність темі мужніх, волелюбних прагнень свого народу, його величі й краси. Ця тема звучить у його графічних і живописних творах, в ілюстраціях. Леопольд Левицький вмів показати правду життя через призму філософських роздумів, підносячи її до рівня соціальних узагальнень. Він невпинно поновлював і збагачував засоби своєї художньої мови, порівнюючи між собою гравюри історичних циклів. Левицький переконував нас, що погляд художника завжди зосереджується на визначних, переломних моментах історії, де особливо яскраво розкривається зміст і суть життєвих подій, де суспільні процеси, як і шляхи людської долі, яскраво виступають перед нашим зором.
Графік і живописець, заслужений діяч мистецтв України Леопольд Іванович Левицький народився 7 серпня 1906 р. в сім'ї сільського коваля-слюсаря в селі Бурдяківці на Тернопільщині. Згодом сім’я Левицьких переїхала до Чорткова, де батько працював у залізничному депо, а Леопольд навчався у місцевій гімназії. Тут і виявилися його малярські здібності. Проте батько бажав бачити сина адвокатом, тому й відправив його 1928 р. вчитися до Ягеллонського університету в Кракові. Але Леопольд наполіг на своєму й вступив до Краківської академії красних мистецтв. Вчився у В. Яроцького, С. Сікульського, Ф. Паутча, К. Дуніковського, М. Мегоффера, Я. Войнарського.
Ще студентом досить успішно пробував свої сили в актуальних напрямках – експресіонізмі, супрематизмі, кубізмі. І неминуче поринув у вир соціалістичних ідей, популярних серед мистецької молоді.
Через відверто ліве авангардне спрямування творчості Левицького виключають з академії та неодноразово ув’язнюють.
1939 р. Леопольд Іванович очолив у Чорткові міську Раду. Проте вже незабаром перейшов до праці в пресових виданнях, зрештою утверджується на посаді художника-декоратора в будинку офіцерів.
Війна загнала майстра в далеку еміграцію, на досі небачений ландшафт опалених сонцем гір і степів. У Центральній Азії, в містечку Кара-Даріа поблизу Самарканду Левицький працював вчителем малювання. З піднесенням взявся опановувати нові для себе колористичні обриси…
Але невдовзі мусив одягати військову форму, хоча, зважаючи на стан здоров’я, служив у допоміжних військах.
Леопольд Левицький – митець багатогранний: графік, живописець, скульптор. Вільно володіючи багатьма техніками, він уже на початку свого мистецького шляху створив високохудожні роботи. Оцінюючи ранні твори Леопольда Івановича, мистецтвознавець Г. Островський писав: «Кожна з гравюр – це твір самобутнього, своєрідного майстра, наділеного дивовижною спостережливістю і здоровою пам’яттю, здатного до широких ідейно-образних узагальнень. Важко повірити, що це роботи студента, який тільки-но ступив на шлях самостійної творчості».
Левицький увійшов у мистецтво впевнено і надовго. Останнє можна стверджувати, оцінюючи його мистецьку спадщину. На превеликий жаль, більшість ранніх творів були втрачені у роки воєнного лихоліття. Надбанням України залишилися твори пізнішого періоду.
Художньо-меморіальний музей Леопольда Левицького. Львів вул. М.Устияновича, 10/1
На творчість художника, без сумніву, вплинуло середовище Львова, у якому Левицький оселився в 1946 р. У 1960-х роках художник виробив неповторну стилістичну манеру, в якій поєдналися безпосередність і технічність. Із гравюр «З оповідань мого батька», «Старе і нове», «Як ми жили за океаном» видно руку зрілого майстра.
Леопольд Левицький був надзвичайно вимогливим до себе. В останні десятиріччя життя створив велику серію картин карпатської тематики, зокрема «День навчання». Є у нього цикл картин, присвячених Григорію Сковороді, що стали його лебединою піснею.
В 1950-ті роки Леопольд Іванович займався ілюстрацією, освоював техніку акварелі, ще один його улюблений формат – вітальні картки для друзів, листівки, на яких художник зображував себе та дружину Євгенію в різних сюжетах.
Є дві лінії творчості Левицького – соціальна, де змішалися його власні переконання («Фабрика», «З оповідань мого батька», «Коваль», «Партизани вітчизняної війни») з радянськими замовленнями на кшталт «Перший трактор на Львівщині», «Колгоспні корови», «Ферма будується», «Дума про воз’єднання», і приватна – там соціологічний пульс міст («Нове місто», «Післявоєнний період», «Абстракція квадратна»), там «Жінка з цигаркою» і «Дама з котом», там формалістичне «Село», і вишукані «Геологи», і «День почався», стилізований під наївне мистецтво. І ця «приватна», особиста лінія – вільна і експериментальна, персонально-впізнавана. На жаль, за життя художник не мав жодної персональної виставки. Лише через pік після смерті, у 1974 р. відбулася виставка його творів у Львові. Майже уся творча спадщина Левицького, а це понад сім тисяч об’єктів, більшість з якої твори графіки, поповнює фондові збірки Національного музею у Львові імені А. Шептицького. Велика кількість творів зберігається у приватних колекціях.
Помер митець 14 травня 1973 р. в майстерні за роботою. Похований у Львові на Личаківському цвинтарі. Його дружина передала Національному музею 6500 творів живопису, графіки, скульптури. В будинку на вул. Устияновича 10/1 у Львові, де мешкало подружжя Левицьких, тепер працює художньо-меморіальний музей Леопольда Левицького.
11 серпня 1996 р. в Бурдяківцях відкрито Художньо-меморіальний музей Леопольда Левицького.
 Презентація
Література
- Леопольд Левицький: альбом / Нац. музей у Львов, Ін-т колекціонерства укр. мистец. пам'яток при НТШ; вступ. ст. М. Бесага, передм. О. Голубець. – Київ: Родовід, 2006. – 288c.
- Левицький Л. Скрипаль. Папір, літографія. 1973 // Образотворче мистецтво. – 2000. – № 1-2. – С. 57.
- Левицький Леопольд Іванович / упоряд. А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський; за ред. А. В. Кудрицького // Мистецтво України: біогр. довід. – К.: Укр. енцикл., 1997. – С. 359.
- Левицький Леопольд Іванович / упоряд. М. Г. Лабінський, В. С. Мурза; за ред. А. В. Кудрицького // Митці України: енцикл. довід. – К.: Укр. енцикл., 1992. – С. 354.
Інтернет – ресурси
|
|
