Віртуальні виставки

«Пісенне царство М. Леонтовича» до 135-річчя від дня народження українського композитора

Леонтович Микола Дмитрович – диригент, педагог, збирач музичного фольклору, громадський діяч народився 13 грудня 1877 р. в с. Селевинцях Брацлавського повіту Подільської губернії в сім'ї сільського священика. Раннє дитинство пройшло у селі Шершнях Тиврівської волості Вінницького повіту. Початки музичної освіти Леонтович здобув у батька, який грав на віолончелі, скрипці, гітарі, був досить освіченою людиною, деякий час керував хором семінаристів. Мати, яка мала чудовий голос і любила співати, прищепила йому любов до української народної пісні. Брат Олександр і сестри Марія та Олена також з дитинства навчалися музики й стали співаками та музикантами.

У 1887 р. Леонтович вступив до Немирівської гімназії. 1888 р., через брак коштів на навчання, батько переводить його до Шаргородського початкового духовного училища, де вихованці утримувалися на повному пансіоні. В училищі він опанував нотний спів і міг вільно читати складні партії в церковних хорових творах.

Наступний етап – Кам’янець-Подільська духовна семінарія (1892–1899; у цьому, відомому на Поділлі, навчальному закладі вчилися і дід, і батько Леонтовича, а пізніше – молодший брат Олександр). У семінарії нерідко керував хором семінаристів, у виконанні якого вперше прозвучали його обробки пісень «Гандзя», «Ой чия ж то причина, що я бідна дівчина», а також серйозно займався опануванням гри на різних музичних інструментах – скрипці, флейті, фісгармонії, які поступово формували у нього бажання серйозно зайнятися музикою. 1898 р. Леонтович, закінчивши семінарію, вирішив працювати вчителем у сільській школі і водночас самотужки удосконалювати свою музичну освіту. У с. Чукові він організував самодіяльний симфонічний оркестр, який виконував українські мелодії та п'єси російських та українських композиторів.

У 1901 р. він видав першу збірку пісень. 1903 р. вийшла друга збірка подільських пісень з посвятою М. Лисенкові. У 1904-1905 роках, під час літніх канікул, Леонтович складає при Петербурзькій придворній капелі іспити на звання регента хору. Восени 1904 р. залишає Поділля і переїздить на Донбас, на станцію Гришине, де влаштовується викладачем співу та музики у місцевій залізничній школі. Під час революційних подій 1905 р. Леонтович організував хор робітників, який виступав на мітингах проти російського самодержавства. Діяльність Леонтовича привернула увагу поліції і він змушений був повернутися на Поділля, у місто Тульчин, де викладав музику і спів у Тульчинському єпархіальному жіночому училищі для дочок сільських священиків. З 1909 р. Леонтович навчається під керівництвом відомого теоретика музики Б. Яворського, якого він періодично відвідує у Москві та Києві. У той час створив багато хорових обробок, зокрема, славнозвісний «Щедрик», а також: «Піють півні», «Мала мати одну дочку», «Дударик», «Ой зійшла зоря» та ін. У Тульчині знайомиться з композитором Кирилом Стеценком. 1916 р. разом з хором Київського університету виконує свою обробку «Щедрика», яка принесла йому великий успіх у київської публіки.

Із встановленням Української Народної Республіки Леонтович переїздить з Тульчина до Києва, де починає активну діяльність, як диригент і композитор. Ряд його творів включили до свого репертуару професійні та самодіяльні колективи України. На одному з концертів великий успіх мала «Легенда» Миколи Вороного в обробці Леонтовича. Після приходу більшовиків, Леонтович працює деякий час у музичному комітеті при Народному комісаріаті освіти, викладає у Музично-драматичному інституті ім. М. Лисенка, разом з композитором і диригентом Г. Верьовкою працює у Народній консерваторії, на курсах дошкільного виховання, організовує кілька хорових гуртків. Під час захоплення Києва 31 серпня 1919 р. денікінцями, які почали переслідувати українську інтелігенцію й шукали Леонтовича, щоб його заарештувати, змушений тікати до Тульчина. Засновує першу в Тульчині музичну школу. 1919-1920 рр. працює над першим великим симфонічним твором – народно-фантастичною оперою «На русалчин Великдень» за однойменною казкою Б. Грінченка. Восени 1920 р. в Тульчині відбулися гастролі хорової капели під керівництвом К. Стеценка та П. Тичини, як другого диригента. Під час концертів капели виконувалися твори Леонтовича.

В останні місяці життя Леонтович закінчував оперу «На русалчин Великдень». У ніч з 22 на 23 січня 1921 р. композитор перебував у свого батька у селі Марківка Гайсинського повіту, де був убитий невідомим, який напросився в хату переночувати.

Список рекомендованої літератури

1. Леонтович Микола Дмитрович (1877-1921). Вибрані хорові твори / М. Д. Леонтович . – К. : Муз. Україна, 1977 . – 91 с.
2. Леонтович М. Два хори / М. Леонтович; упоряд. М. М. Гордійчук . – К. : Муз. Україна, 1993 . – 12 с.
3. Леонтович М. Українські народні пісні : для хору / М. Леонтович; упоряд. М. Вериківський . – К. : Мистецтво, 1952 . – 158 с.
4. Леонтович М. Хорові твори / М. Леонтович; упоряд. М. Вериківський . – К. : Держ. видав. образотворч. мистецтва і муз. літ. УРСР, 1961 . – 234 с. : іл.

1. Букач М. М. Д. Леонтович – один із засновників методики музичного виховання в Україні / М. Букач // Рідна шк.. – 2002 . – №5 . – С. 71.
2. Гордийчук Н. Николай Леонтович / Н. Гордийчук . – К. : Муз. Україна, 1977. – 135 с. : ил., нот. – (Выдающиеся композиторы XX столетия).
3. Гордійчук М. Духовні твори М. Леонтовича / М. Гордійчук // Народна творчість та етнографія . – 1993 . – №1 . – С. 5-11.
4. Гордійчук М. Микола Леонтович / М. Гордійчук . – К. : Муз. Україна, 1972 . – 55 с. – (Творчі портрети українських композиторів).
5. Димченко С. Витоки творчої особистості Миколи Леонтовича : До 125-річчя від дня народження / С. Димченко // Мистецтво та освіта . – 2002 . – №4 . – С. 56-58.
6. Кузик В. Ставимо крапку над «І» : [про вбивство М. Леонтовича] / В. Кузик // Музика . – 1996 . – №3 . – С. 21.
7. Леонтович Микола Дмитрович (1877-1921) / ред. І. Ф. Курас // Провідники духовності в Україні : довідник . – К. : Вища школа, 2003 . – С. 692-693.
8. Леонтович Микола Дмитрович / І. Шаров // 100 видатних імен України . – К. : Видавничий дім «Альтернативи», 1999 . – С. 230-234.
9. Леонтович Микола Дмитрович : Український композитор, диригент, педагог / О. В. Даниленко, Л. В. Іваницька, Л. Ф. Колесник та ін // Діячі науки і культури України : Нариси життя та діяльності . – Київ-Чернівці: Книги-ХХІ, 2010 . – С. 341-342.
10. Лісецький С. Благословенним будь його ім’я : [про М. Леонтовича] / С. Лісецький // Культура і життя . – 2007 . – № 51 . – С.3.
11. Лукацький О. У пам’яті народній : [про М. Леонтовича] / О. Лукацький // Музика . – 1977 . – №4 . – С. 30.
12. Микола Дмитрович Леонтович / А. М. Бойко, В. Д. Бардінова та ін.; під заг. ред. А. М. Бойко // Персоналії в історії національної педагогіки. 22 видатних українських педагоги . – К. : ВД «Професіонал», 2004 . – С. 405-425.
13. Микола Дмитрович Леонтович у спогадах сучасників // Педагогічна освіта : теорія і практика : збірник наукових праць . – Кам. - Под., 2011 . – С. 201-205.
14. Микола Леонтович : Спогади, листи, матеріали / упоряд. В. Ф. Іванов . – К. : Муз. Україна, 1982 . – 235 с. : іл.
15. Музичний архів М. Д. Леонтовича : каталог / уклад. Л. П. Корній, Е. С. Клименко . – К.: НБУВ, 1999 . – 114 с.
16. Орфєєв С. Микола Леонтович і українська народна пісня / С. Орфєєв . – К. : Муз. Україна, 1981 . – 76 с. : іл.
17. Станішевський Ю. Геній хорової музики : До 125-річчя від дня народження Миколи Леонтовича / Ю. Станішевський // Урядовий кур’єр . – 2002 . – 13 груд.
18. Тарасюк Г. Трагічно щедра доля : [про М. Леонтовича] / Г. Тарасюк // Слово просвіти . – 2011 . – 20-26 січ. – С. 10.
19. Творчість М. Леонтовича : збірка статей / упоряд. В. Золочевський . – К. : Муз. Україна, 1977 . – 200 с. : іл.