Пошук по сайту

Віртуальні виставки

Леонід Молодожанин (Лео Мол)

Народився Леонід Молодожанин (Лео Мол) у містечку Полонне 15 січня 1915 року у родині гончарів. Сім’я Молодожаниних була небагата, і тому коли малому виповнився рік, подалися на заробітки до Сибіру. Згодом перебралися на Кавказ, до Нальчика. З дитинства у Леоніда виявилися здібності до малювання, та ще й батько навчив хлопця працювати з глиною. Отож не дивно, що юнак обрав професію скульптора та у 1936 році вступив до Ленінградської академії мистецтв. Ще студентом, в 1940 році, Л. Молодожанин створив перші свої роботи – погруддя композиторів П.Чайковського та О.Бородіна для консерваторії у місті над Невою. Дипломною роботою стала скульптурна композиція «Вівчарі» з погруддям кабардинського поета Панчева, яку наприкінці 1941 року мали відлити у бронзі в Нальчику. Але цьому завадила війна. Опинившись на окупованій території, Леонід як остарбайтер потрапив до Австрії, а згодом у Німеччину. Там молодий хлопець працював за фахом та, виявивши високий рівень майстерності, отримав ліцензію на право працювати самостійно та студіювати у Берлінській академії мистецтв. В Німеччині Леонід зустрів свою майбутню дружину Маргарет, з котрою по закінченні війни переїхав на її батьківщину – у Голландію. Тут він вже організовує свою керамічно-гончарну майстерню і довершує мистецьку освіту в академії в Гаазі. У 1947 році Л.Молодожанин під псевдонімом Лео Мол відкрив свою першу персональну виставку скульптури.

У 1948 році молодий скульптор прибуває до Канади, оселяється у Вінніпезі – «столиці української діаспори». Саме там він здобув світове визнання, став академіком Королівської академії мистецтв, почесним доктором трьох університетів. Лео Мол за 60 років життя у Канаді став автором багатьох пам’ятників, зокрема британській королеві Єлизаветі II у Торонто, прем’єр-міністру Канади Дж.Діфенбейкерові в Оттаві, 34-му президентові США Д.Ейзенхауеру у Вашингтоні та інших. Багато робіт виконав майстер для храмів – понад 80 вітражів, близько 100 скульптурних портретів. Його чисельні скульптури зберігаються у музеях Італії, Німеччини, США, Канади, України. Взагалі, робіт у видатного митця стільки, що в 1992 році у Вінніпезі був навіть відкритий цілий «Парк скульптур Лео Мола», де під відкритим небом виставлено понад 300 його авторських творів.

Серед доробку митця також погруддя трьох понтифіків, які зберігаються у ватиканському музеї. Але найбільше прославився Л.Молодожанин своєю українською тематикою – чотирма пам’ятниками Тарасові Шевченку: у Вашингтоні (США), Буенос-Айресі (Аргентина), Прудентополісі (Бразилія) та Санкт-Петербурзі (Росія), п’ятьма пам’ятниками київському князю Володимиру Великому, пам’ятником єпископу Шептицькому у Філадельфії.

Цікаво, що всюди і завжди Лео Мол з гордістю згадує свою малу батьківщину – Полонне. Проте, при всій своїй любові до батьківщини, навряд чи би доля цього талановитого митця склалася більш щасливо, якби він після війни повернувся на неї. Так, до речі, зробив його батько – Григорій Молодожанин, і …загинув у тюрмі від рук енкаведистів в 1946 році. Невдовзі помер і брат Віктор, котрий також був в’язнем одного з численних сталінських таборів. Скільки листів і запитів щодо долі своїх рідних відправляв Лео Мол в СРСР, і лише в 1989-му знайшов сестру Ніну – єдину, що залишилася живою.

Побувати в Україні Леоніду Молодожанину вдалося лише в перші роки незалежності. У 1992 році скульптор подарував Національному музею Тараса Шевченка горельєф “Гайдамаки”, скульптуру “Марія” та модель пам’ятника Т.Шевченкові, що знаходиться у Вашингтоні. Їм’я скульптора, знаного у всьому світі, нарешті стало відомим й на Батькіщині. У 2001 році Лео Мол був відзначений державною нагородою України – орденом “За заслуги”. Жовтень 2007 року – нова подія. Лео Мол та дружина митця Маргарет передали в дар Україні частину творчого доробку, серед яких графічні твори, фотографії і документи, а також моделі пам’ятників, які знаходяться в багатьох країнах світу.

Відійшов у вічність легендарний український скульптор Лео Мол 4 липня 2009 року на 95-му році життя. Леонід Молодожанин зробив величезний внесок для популяризації української культури на міжнародній арені, гідно представляв світові красу української культури та вказував на роль України у світовій цивілізації.