Пошук по сайту

Віртуальні виставки

«Майстер дивного світла»
до 175-ї річниці від дня народження
Архипа Івановича Куїнджі

«У сфері пейзажного живопису Куїнджі був геніальний художник…
Світло – зачарованість, і сила світла,
його ілюзія була його ціллю. Звичайно, вся суть цього явища полягала в самому Куїнджі, в його феноменальності, особистій вродженій оригінальності…
Його геній міг працювати тільки над чимось ще невідомим людству, не вимріяним жодним художником до нього».

Життя, творчість та й сама особистість Архипа Івановича Куїнджі сповнена загадок. Багато хто називав його простим філософом і гуманістом. Інші в свою чергу говорили, що він був активістом і громадським діячем. А багато хто взагалі стверджував, що в жилах його тече бунтарська кров.

Куїнджі Архип Іванович народився в січні 1842 р. в передмісті Маріуполя в родині шевця-грека. В три роки хлопчик осиротів. Разом з братами і сестрами Архип виховувався родичами. Спочатку він навчався у «вільного» вчителя, а потім був відданий в міську школу, де проявив перші здібності до малювання.

Коли Архипові виповнилося 10 років, він почав самостійне життя. Працював спочатку підсобним робітником на будівництві католицького храму в Маріуполі, потім там же вів облік прийому цегли. Після цього Куїнджі перейшов працювати до заможного хліботорговця. Архипові необхідно було прислужувати за столом, чистити чоботи і плаття. Але хлопчика частіше можна було побачити за малюванням картин, ніж за роботою. Господар завжди лаявся, але малюнки Архипа любив.

У 1855 році Куїнджі перебрався до Феодосії, щоб вчитися живопису в Івана Костянтиновича Айвазовського. Певний час він пропрацював у майстерні мариніста, але не стільки вчився азам майстерності, скільки виконував різні підсобні роботи. Тим не менш, Академія мистецтв врахувала його навчання у відомого майстра і, після появи на академічній виставці його картини «Татарська сакля в Криму», видала цікавий документ: «учневі школи професора Айвазовського Архипові Куїнджі в тому, що він за хороші пізнання в живописі радою Академії у зборах від 15 вересня 1868 р. визнаний гідним звання вільного художника, яке він отримає, коли витримає словесний іспит». А це означало визнання майстерності художника, який був самоучкою, так як систематичної художньої освіти не мав.

Всі його спроби вступити до Академії були безуспішними, але тепер йому випала можливість стати вільним слухачем. Формально Академію він закінчив у 1872 році, коли за картину «Осіннє бездоріжжя» отримав звання класного художника.

Про цей період його життя відомо дуже небагато. Спогадів він не залишив, листи писати не любив. Уривчасті відомості із спогадів і листів його знайомих і друзів свідчать, що на життя він заробляв працею ретушера у фотоательє, намагаючись викроювати час для занять живописом.

Картини, написані ним в цей час, були багато в чому наслідувальними, в них явно відчувався вплив Айвазовського. Але, як свідчили сучасники, вони були витримані в дусі академічних канонів і відрізнялися ретельністю виконання. Поступово картини художника стали продаватися. Він зміг кинути ретуш та цілком присвятити себе живопису. З'явилася можливість поїхати за кордон, «повчитися майстерності» у старих майстрів. Особливо привертав Куїнджі Мюнхен, також він побував у мистецьких центрах Берліна, Кельна, Лондона, Парижа, Відня.

Поїздка закордон багато дала молодому живописцю. Він ніби новими очима побачив рідну природу, її чарівність, сувору красу і ліричність. Однією з кращих картин цього періоду його творчості стало полотно «На острові Валаамі». Поява цієї картини на академічній виставці була зустрінута з цікавістю.

На початку 70-х років творчість Куїнджі вийшла за межі Росії. У 1873 р. він показав у Відні свою картину «На острові Валаамі». А в 1874 на міжнародній виставці в Лондоні картина «Сніг» була удостоєна бронзової медалі. У цей рік він вперше взяв участь у виставці товариства передвижників, показав-ши «Забуте село». На наступний рік на виставці товариства він представив дві роботи: «Степ» і «Чумацький тракт».

У 1876 році на пересувній виставці глядачі побачили знамениту «Українську ніч», що стала переломним етапом у його творчості. Успіх картини був приголомшливим. Газети писали, що цей пейзаж абсолютно затьмарює всі інші пейзажі, які знаходяться на виставці. І це дійсно було так – настільки незвичайною, і, в той же час, до крайності правдивою здавалася картина з її темно-синім глибоким небом, стрункими тополями, місячним світлом на стінах хат, величаво-недвижним спокоєм, тишею південної ночі і самотнім вогником, жевріючим у віконці.

Для сучасників художника його картини були радісним одкровенням. Вони відповідали жагучому бажанню новизни, яким було охоплено тоді суспільство. «Українська ніч» показала, що в російському живописі з'явився пейзажист-романтик, якого з цього часу в публікаціях стали називати поетом пейзажу і чарівником південної ночі. Через рік цю картину, а також «На острові Валаамі» і «Чумацький тракт в Маріуполі» побачили відвідувачі всесвітньої виставки в Парижі. В 1877 році Куїнджі став членом товариства передвижників, але пробув у ньому лише кілька років. Останньою роботою майстра, показаною на пересувній виставці, стала знаменита картина «Березовий гай».

Вийшовши з товариства, Куїнджі влаштував виставку однієї картини. Успіх «Місячної ночі на Дніпрі» був небувалий. Через рік знову виставка однієї картини – «Березового гаю». І знову приголомшливий успіх. У наступному році пройшла остання публічна виставка робіт майстра, глядачі побачили всього три роботи. До двох вже прославлених полотен додалася картина «Дніпро вранці». Більше Куїнджі свої роботи на суд публіки не виставляв, а до початку нового століття навіть не показував їх побратимам по творчості.

З кінця 80-х років Куїнджі став активно співпрацювати з Академією мистецтв, підключившись разом із Шишкіним до підготовки молодих пейзажистів. Його затвердили у званні професора, довірили очолити майстерню пейзажу.

На відміну від інших професорів Академії він не був «метром», поблажливо відносився до учнів. Йому хотілося бачити свою майстерню єдиною сім'єю, об'єднану спільним інтересом до мистецтва. Куїнджі мав природний дар до викладацької роботи. Дар цей був дуже простий, але могутній – він полягав в тому, що Куїнджі, як справжній художник, так пристрасно любив і так глибоко розумів красу природи, що йому не коштувало великої праці заразити інших своєю пристрастю, передати іншим це розуміння.

Художник стимулював яскраві індивідуальності, не підпорядковуючи їх своєму розумінню мистецтва. У його майстерні займалися К. Богаєвський, К. Вроблевський, В. Зарубін, М. Реріх, А. Рилов, В. Пурвіт, О. Борисов та інші. Всі вони залишалися відданими вчителю до кінця життя. Сьогодні їх роботи можна побачити в багатьох музеях і галереях світу.

В останні роки життя Куїнджі активно зайнявся благодійністю. Він неодноразово виділяв дуже значні суми грошей на підтримку нужденних студентів академії, в преміальні фонди виставок, а в 1909 році пожертвував півмільйонний капітал для названого його ім'ям товариства художників, основним напрямком діяльності якого стала підтримка талановитих живописців.

Помер Архип Куїнджі 11 липня 1910 р. від невиліковної хвороби серця. Його поховали у Петербурзі на Смоленському кладовищі.

Після смерті Куїнджі його учні намагалися передати півтисячі картин Російському музею, але художня бюрократія в 1913 році відмовила. Лише в 1930 роках колекція Архипа Куїнджі зайняла своє гідне місце в Російському музеї.

Він майже нічого не взяв у світу, але стільки віддав. Куїнджі залишився в пам'яті людиною доброю, щедрою, запальною, людиною самостійного мислення, але цільним, правдивим і, як висловився одного разу Рєпін, «надзвичайно розумним».

ЛІТЕРАТУРА

Алексеева А. Куинджи / А. Алексеева // Смена. – 1997. – №3. – С. 154-160.

Архип Куинджи / авт. текста В. Манин. – М. : Белый город, 2001. – 64 с. : ил. – (Мастера живописи).

Баранник С. Всеукраїнська виставка «Меморіал А. І. Куїнджі» / С. Баранник // Образотворче мистецтво. – 2013. – №1. – С. 141.

Грибов Ю. Чародей света / Ю. Грибов // Красная звезда. – 1995. – 22 июл.

Зименко В. М. Архип Иванович Куинджи 1842-1910 / В. М. Зименко. – М. - Л. : Искусство, 1947. – 32 с. : ил. – (Массовая библиотека).

Ілляшенко Е. Місячна соната Куїнджі / Е. Ілляшенко // Наука і суспільство. – 1986. – №8. – С. 46-48.

Коняхин Г. П. А. И. Куинджи / Г. П. Коняхин. – М. : Искусство, 1966. – 103 с. : ил.

Кудрявцева С. В. Архип Иванович Куинджи 1842-1910 / С. В. Кудрявцева. – Л. : Художник РСФСР, 1989. – 87 с. : ил. – (Массовая библиотека по искусству).

Куинджи А. И. [Альбом репродукций] / А. И. Куинджи ; сост. и авт. вступ. статьи Н. Н. Новоуспенский. – Л. - М. : Советский художник, 1965. – 83 с. : ил.

Скляренко В. М. Куинджи Архип Иванович / В. М. Скляренко, Т. В. Иовлева, И. А. Рудычева // 100 знаменитых художников XIX-XX вв. – Х. : Фолио, 2004. – С. 198-202.

Куїнджі Архип Іванович (1841-1910): Російський живописець-пейзажист, педагог / ред. І. Ф. Курас // Провідники духовності в Україні : довідник. – К. : Вища школа, 2003. – С. 683-684.

Манин В. С. Куинджи / В. С. Манин. – М. : Изобразительное искусство, 1976. – 208 с. : ил.

Музиченко Я. Чарівник світла: [до 150-річчя від дня народж. худож. А. Куїнджі] / Я. Музиченко // Молодь України. – 1991. – 1 лют.

Родом з України: Архип Куїнджі (1842-1910) // Шкільний світ. – 2010. – №7. – С.18-20.

Черенкова Г. «В провинции всегда одним пророком больше» / Г. Черенкова // Зеркало недели. – 1998. – 15 авг.

Чурак Г. Архип Куинджи / Г. Чурак // Крестьянка. – 1997. – №3. – С. 63-66.

Щербакова Г. Куинджи / Г. Щербакова // Огонек. – 1986. – №41. – С. 25.

Інтернет-ресурси:

Куїнджі Архип Іванович: [електронний ресурс] // Вікіпедія – вільна енциклопедія : сайт. – Режим доступу :https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D1%83%D1%97%D0%BD%D0%B4%D0%B6%D1%96_%D0%90%D1%80%D1%85%D0%B8%D0%BF_%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 – Назва з екрану. – Мова укр. – Дата звернення: 18.01.2016.

Русский художник Архип Иванович Куинджи. Жизнь и творчество: [електронний ресурс] // Куинджи RU: сайт. – Режим доступу: http://kuinje.ru/. –Назва з екрану. – Мова рос. – Дата звернення: 18.01.2016.

Архип Куїнджі – справжній ювелір живопису: [електронний ресурс] // UA Modna: сайт. – Режим доступу:http://www.uamodna.com/articles/arhyp-kuyindzhi-spravzhniy-yuvelir-zhyvopysu/ – Назва з екрану. – Мова укр. – Дата звернення: 18.01.2016.

Архип Куїнджі: [електронний ресурс] // Україна – історія великого народу: сайт. – Режим доступу:http://www.litopys.com.ua/encyclopedia/tovaristva-ta-viznachn-mitts/arkhyp-kuindzhi/. – Назва з екрану. – Мова укр. – Дата звернення: 18.01.2016.

Архип Іванович Куїнджі: [електронний ресурс] // Знамениті, великі, геніальні люди. Найцікавіше про них!: сайт. – Режим доступу: http://100v.com.ua/uk/Arhip-Ivanovich-Kuyindzhi-person. – Назва з екрану. – Мова укр. – Дата звернення: 18.01.2016.

Архип Иванович Куинджи (1842-1910): [електронний ресурс] // Gallerix: сайт. – Режим доступу: http://gallerix.ru/album/Quingy. – Назва з екрану. – Мова рос. – Дата звернення: 18.01.2016