Закрити
фото
logo

 
Бібліотека українського воїна Збережи довкілля Щодо неприйнятності ідей федералізації України
Як нас знайти:
29000, м. Хмельницький,
вул. Героїв Майдану, 28
тел./факс: (0382) 79-47-31
тел.: 65-80-84
e-mail: library@ounb.km.ua
 
X

Пошук по сайту

Віртуальні виставки

«Три моря зійшлися в мойому чолі»

(До 110-річчя з дня народження Василя Михайловича Хмелюка)

Віртуальна довідка

(відділ мистецтв)

«Кожен, хто оглядає малярство Хмелюка,
бере його з собою, ніби чудодійний бальзам,
що зцілює душу».
Олександр Федорук

Василь Хмелюк народився 3 липня 1903 року в с. Березівка на Вінничині в освіченій і інтелігентній родині. Батько був інженером та досить заможним акціонером. Мати Василя переважно займалась вихованням дітей. Василь закінчив Жмеринську початкову школу та розпочав навчання у тамтешній гімназії. У цей період активно малював, адже малярський хист проявився в нього ще з дитинства. Батьки підтримали юного художника: облаштували вдома справжнє ательє, запросили вчителя з рисунка.

Гімназії Василь не закінчив, п'ятнадцятирічним підлітком опинився в діючій армії УНР.

Невдовзі після відступу уряду УНР, Василь переїхав до Кракова. Там він вступив до Краківської академії мистецтв і повністю присвятив себе малюванню. Про цей період свого життя він залишив не так уже й багато згадок. Свідченням тих років є хіба що листи до брата Ілька. В одному з листів до брата, Василь пише: «Вчитися малювати нелегко, але науку скрашує любов до ремесла…Дуже приємна робота щодня по 8 годин рисую вдень, ввечері, різьблю також і ходжу на виклади анатомії, котра мене дуже цікавить».

Саме в Кракові у Василя починається вироблятися його власний стиль малювання з пріоритетом на колористику.

Згодом він переїхав до Праги і продовжив науку в Українській студії пластичного мистецтва та Карловому університеті.

В цей час Василь випробовував себе в якості поета. Життя в Празі надихнуло його на видання трьох маленьких збірок поезій «Гін», «Осіннє сонце», «Поезії 1923-26 і 1928». Ці вірші були переважно автобіографічними і мали конкретних адресатів – друзів митця краківського періоду. Сам Василь не вважав себе поетом у професійному тлумаченні цього слова, називав свої літературні вправи забавою, але десь у глибині душі хотів, щоб його творчість помітили. Згодом переміг потяг до малювання, але й поезією не переставав цікавитися, щоправда, писав лише для себе та близьких.


У 1928 році митець покинув Прагу і разом із братом переїхав в Париж. Опинившись у столиці світового мистецтва, на перших порах можна було розгубитися – так багато художників шукали там визнання і слави. На щастя, Хмелюк не став самотнім мандрівцем – руку допомоги подала українська діаспора, яка на той час уже міцно вкоренилася в Парижі. Так Хмелюк не тільки долучився до української групи митців і виставляв свої роботи разом із ними, а й став одним із провідних фігурантів європейського мистецького світу.

Талант від Бога, самовіддана праця, участь у художніх виставках, визнання мистецтвознавців і колег – все це поступово зробило Василя Хмелюка відомим у Парижі і за його межами. Про нього заговорили, його ім’я з’являлось на шпальтах газет, а репродукції картин бачили читачі популярних журналів.

У 1932 році художник організував персональну виставку в галереї «Молода Європа», взяв також участь у спільній виставці французьких і українських митців у Львові. У тридцяті роки Василь Хмелюк мав дванадцять виставок, з них вісім індивідуальних – у Монреалі, Лондоні, Варшаві та інших містах Європи.

Без імені Василя Хмелюка неможливо уявити присутності українського мистецтва у Франції. Завдяки своєму таланту і наполегливості він зміг виставляти свої картини у найвідоміших паризьких галереях. Його творчістю цікавилися визначні колекціонери ХХ-го століття: А. Волляр, С. Щукін та інші.

У 1943 році Василь Хмелюк налагодив ділові стосунки з галереєю Дюран-Рюель, яка влаштувала йому чимало мистецьких виставок у багатьох містах світу: Женеві, Берні, Кельні, Нью-Йорку...

Улюблені жанри Василя Хмелюка – це портрети, натюрморти, пейзажі, особливо сільські.


В останні роки свого життя Василь став замкнутим, мало з ким спілкувався і жив ізольовано. Помер художник 2 листопада 1986 року. Похований на цвинтарі Монпарнас у Парижі.

Нині твори митця зберігаються в музеях Львова, Лондона, Парижа, Мюнхена, Стокгольма, Нью-Йорка, Філадельфії, Торонто, в галереї Оксфордського університету і в приватних колекціонерів.

В останні роки в Україні друковано добірки віршів Василя Хмелюка, статті про нього як про художника і поета, вийшов чудово проілюстрований альбом живописних творів. Його ім'я нарешті утвердилося, зайняло своє поважне місце не лише у французькій, але й в українській історії образотворчого мистецтва XX століття.





Література
  1. Хмелюк Василь Михайлович / упоряд. А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський; за ред. А. В. Кудрицького // Мистецтво України: біогр. довід. – Київ: Укр. енциклопедія, 1997. – С. 616.
  2. Кирилів В. Василь Хмелюк з Березівки / В. Кирилів // Літ. Україна. – 1997. – 16 січ. – С. 8.
  3. Федорук О. К. Василь Хмелюк / О. К. Федорук. – Київ: Тріумф, 1996. – 264 с.
  4. Краснодемський В. Пішов, аби повернутись / В. Краснодемський // Голос України. – 1996. – 2 листоп. – С.14.
  5. Ільницький М. На перехресті стилів / М. Ільницький // Дзвін. – 1995. – №1. – С.18-19.
  6. Федорук О. У полоні французького колоризму: Хмелюк-художник / О. Федорук // Слово і час. – 1993. – №8. – С.45-49.
  7. Федорук О. Хмелюк-поет / Федорук О. // Слово і час. – 1993. – №7. – С.56-63.
  8. Хмелюк Василь / упоряд. М. Г. Лабінський, В. С. Мурза; за ред. А. В. Кудрицького // Митці України: енцикл. довід. – Київ: Укр. енциклопедія, 1992. – С. 613.

 

Сайт розробив: Гриняк Олександр
завідуючий відділом інформаційних технологій
Хмельницької ОУНБ
e-mail: cooler.green@gmail.com