Віртуальні виставки
«Яскраві миті творчості»
До 110-річчя від дня народження Головка Дмитра Федоровича,
українського народного художника-кераміста
Повнотекстова віртуальна довідка
(відділ мистецтв)
… Найсталіше натхнення, напевне, рідна пісня дарує... любов до пісні, що почалася чи не від колиски, ніколи не зраджує. Ще – невичерпна мудрість народного мистецтва. Щасливий, хто спізнається з ним у вразливому юному віці ...
Дмитро Головко.
Народився Дмитро Федорович Головко 6 листопада 1905 року в м. Умань (Черкаська область). Рано втративши батька, виховувався у сирітському притулку. Значну роль в житті Дмитра Федоровича відіграв учитель Кость Іполитович Кржемінський, прищепивши юнакові любов до малювання. У дитячі та шкільні роки виникло у Дмитра захоплення народним мистецтвом. Він вивчав малюнок, декоративні розписи, ліплення, а базовими знаннями з кераміки оволодів у гончарній майстерні та 15-річним юнаком вступив до Уманської дворічної школи народного мистецтва імені Т. Шевченка.
1921 року в Умані відбулася перша виставка, на якій були представлені творчі роботи молодого митця.
У 1928 році Дмитро Федорович закінчив Межигірський інститут під Києвом, де на подвір’ї відомої Межигірської фаянсової фабрики (1798-874) з 1920 року діяла школа-майстерня, яка згодом переросла в Художньо-керамічний технікум, а з 1928 року стала Київським технологічним інститутом кераміки і скла та отримав спеціальність інженера-технолога Це був період творчих пошуків та участі у перших виставках (1923). Його роботи 1920-30-х років свідчать про формування певного творчого діапазону, визначення симпатій та прагнень у мистецтві. Саме в цей час стверджується кредо художника – самовираження на народному грунті. Дмитро Головко займався промисловою керамікою на будівництві (на відбудові Донбасу, в Кузбасі, на Азовсталі), на металургійних виробництвах.
Як самобутній художник Дмитро Федорович заявив про себе на повну силу наприкінці 1940-х років. Зосередивши увагу на монументально-декоративних якостях народного гончарства, на скульптурних та емоційно-образних можливостях фігурних посудин, майстер невпинно та цілеспрямовано експериментував в техніко-технологічному напрямку мистецтва кераміки.
Головна любов Дмитра Федоровича – керамічна скульптура. Він розвинув і поглибив народні традиції, створивши власний самобутній почерк у творчості, збагатив скарбницю декоративного мистецтва новим різновидом традиційного фігурного посуду і одним з перших серед керамістів знайшов йому нове призначення. Його творчість має двоєдину основу і становить сплав типових рис традиційного національного гончарства з новими якостями, набутими внаслідок фахової освіти.
Дмитро Головко з 1946 по 1966 роки викладав у Київському художньо-промисловому технікумі, де його учнями були знамениті васильківські художники-керамісти Надія і Валерій Протор'єви.
Декоративна пишність і своєрідна монументальність форм складають одну з найпримітніших особливостей робіт Головка.
Його роботи зберігаються в багатьох музеях України, колишнього СРСР, Чехії, Італії, Франції, у Швейцарії в музеї Аріана, центрі Міжнародної академії кераміки.
Твори Дмитра Головка не раз експонувалися на республіканських, всесоюзних та міжнародних виставках у Болгарії, Чехословаччині, Польщі, Угорщині, НДР, Кубі, а також у Бельгії, Данії, Італії, Канаді, Норвегії, Єгипті, США, Фінляндії, Франції, Швейцарії, Японії. У Празі (1962) та у Франції (1969) його роботи здобули золоті медалі.
У 1972 році Дмитро Федорович одержав звання народного художника України.
Помер художник 29 червня 1978 року у Києві.
В Умані створено музей «Діячів літератури та мистецтв Уманщини», де зберігаються твори Дмитра Федоровича Головка.
Творчість Дмитра Головка – своєрідне та дивовижно багатогранне явище, а невтомна фантазія гідна подиву. Живильним джерелом його творчості є естетичний ідеал, що походить від рідної землі й української пісні, від народної мудрості.
Справу великого майстра гідно продовжують його нащадки – син Михайло Дмитрович та онуки Валентин та Христина. Вони також художники-гончарі, кожен зі своїм творчим почерком.
Список літератури:
- Мартиненко В. Кераміка Дмитра Головка / В. Мартиненко // Образотв. мистец. – 1971. – № 3. – С. 19-21.
- Кулібаба Л. Дмитро Федорович Головко – наш земляк / Л. Кулібаба // Уман. зоря. – 1995. – 11 лист. – С. 4.
- Вихристюк М. В. Головко Дмитро Федорович. Т. 6. / В. М. Вихристюк // Енциклопедія Сучасної України. – К., 2006. – С. 64-65.
- Головко Дмитро Федорович // Митці України: енцикл. довід. – К., 1992. – С. 171.
- Дмитро Головко. Кераміка: Каталог виставки. – К., 1966. – 108 с. : іл.
- Дмитро Головко: Альбом. – К., 1978. – 110 с. : іл.
- Бекетова І. Кераміка Дмитра Головка (До 100-річчя з дня народж. митця) / І. Бекетова // Образотв. мистец. – 2006. – № 1. – С. 108.
Інтернет-ресурси
Фото з виставки декоративно-прикладного мистецтва «Искусство рядом» Севастопольський художній музей ім. М.П. Крошицького.
Баранец-рогач, 1970, автор Головко Д.Ф.
Всесоюзна виставки "Декоративне мистецтво народов СССР". (Фото з сайту РІА Новини автор Володимир Вдовін)
Фото з Альбому Національного музею українського народного декоративного мистецтва. Киев, 1983.
Фото з експозиції Херсонського обласного художнього музею ім. А. Шовкуненко.
Фото з сайта Луганського обласного художнього музею.
"Баран", автор Головко Д.Ф.
Вази, автор Головко Д.Ф.
Фото с сайту Національного музею українського народного декоративного мистецтва.
Баранец східний, 1958, автор Головко Д.Ф.
Баранец діагональний, 1972, автор Головко Д.Ф.
Бик червонорогий, 1959-60, автор Головко Д.Ф.
Баранец бароковий, 1967-68, автор Головко Д.Ф.
Баранец східний, 1958, автор Головко Д.Ф.
Баранец розмальований, 1948, автор Головко Д.Ф
Баранец. Експонат з музею-квартири поета Павла Тичина. Був подарован йому композитором Григорієм Верьовкою, з яким він навчався в бурсі та духовній семінарії
Куманець з анімалістичним мотивом. Декоративний посуд. 1947.
Вази. 1957-1958.
Лев-свічник. Декоративна фігурна посудина.1974.
Плоскач (1947-1949) та куманець (1951). Декоративна посудина.
Пошук по сайту
