Пошук по сайту

Віртуальні виставки

«Де пісень співала мати»

8 грудня 2022 року виповнюється 120 років з дня народження Анатоля Юриняка, ім’я якого знане в літературних колах української діаспори, особливо в США. Він був поетом, прозаїком, критиком, публіцистом, теоретиком літератури, активним діячем на культурно-громадській ниві.

Справжнє його прізвище – Юхим Павлович Кошельник. Про це свідчить копія метричного запису Свято-Покровської церкви про народжених у селі Копачівка Летичівського повіту, знайдена в Державному архіві Хмельницької області директором обласного літературного музею, письменником Василем Горбатюком: «в селянина села Копачівка Павла Йосиповича Кошельника і законної дружини його Варвари Йосипівни, обоє православного віросповідання, народився син Євфімій».

Ще за життя про долю і творчий шлях Анатоля Юриняка писали в українських газетах Сполучених Штатів. Зокрема, Олексій Коновал у часописі «Молода Україна» в листопаді 1987 року опублікував статтю про письменника. У ній він, зокрема, назвав «справжнє» ім’я та прізвище літератора – Юрій Кошельняк. Його ж він повторює і в некролозі, опублікованому в «Українських вістях» від 31 березня 1996 р.: «…Анатоль Юриняк (справжнє ім’я та прізвище Юрій Кошельняк) народився 8 грудня 1902 року на Проскурівщині, в західній частині Поділля (тепер це Хмельницька область), в родині сільського вчителя, який залишив учителювання і взявся за сільське господарство».

Після закінчення Кам’янець-Подільської чоловічої гімназії, не маючи змоги навчатися далі, працює вчителем української мови у Лянцкорунській школі (с. Зарічанка Чемеровецького, нині Кам’янець-Подільського району). Коротке вчителювання перервала хвороба. Одужавши, вчителював у подільських селах Баламутівка, Іванківці, Головчинці, Розсоша.

Бажання здобути вищу освіту здійснилося у 1929 році, коли Юрій стає студентом Київського інституту професійної освіти. Закінчивши у 1934 р. інститут, викладає українську мову у Київському медичному інституті та на Державних курсах українознавства. Згодом переводиться до Хотина, працює вчителем, інспектором міської народної освіти.

На початку Другої світової війни повертається до Проскурова, працює редактором проскурівської окружної газети «Український голос». То було досить патріотичне видання. Від виходу першого числа 30 вересня 1941 року і до червня 1942 р. часопис виходив під гаслом «Слава Україні». Тут друкувалися розповіді про класиків української літератури, публікувались історичні матеріали. В цей час Проскурів сколихнула хвиля репресій. За свідченням самого А. Юриняка, групу артистів проскурівського театру було розстріляно за суто український репертуар. Німці посилювали тиск на редакцію, особливо цензурний. Можливо, з цих причин редактор Юхим Кошельник з посади звільнився, і наприкінці червня 1942 р. переїхав до Кам’янця-Подільського, де працював в газеті «Подолянин» на посаді начального редактора.

В грудні 1943 року евакуювався, спочатку до Львова, потім до Кракова, згодом до Дрездена. Відчув на собі табірне життя у містах Людвігзбург, Бад-Верісгофен, Новий Ульм. Наприкінці 1949 року Юрій Кошельняк емігрував до США. Працював фізично на фабриках і заводах, одночасно був співробітником багатьох видань, зокрема: «Свобода», «Молода Україна», «Нові дні», «Український Прометей» та інші. Тут він розпочав свою літературну діяльність під псевдонімом Анатоль Юриняк. Написав п’єси: «На далеких шляхах», «Справжня наречена», видрукував збірку поезій «Людям і собі». Як літературознавець видав книги: «Творчі компоненти літературного твору», «Критичним пером», «Літературознавство», «Літературний твір і його автор» тощо.

Земний шлях письменника закінчився 23 лютого 1996 року у Лос-Анджелесі.

Чому ж Анатоль Юриняк утаємничив своє справжнє ім’я та емігрував? Варто зазначити, що колишнього його заступника по «Українському голосу» Андрія Іванова військовий трибунал засудив до 20 років каторги, літпрацівника з кількамісячним стажем роботи Антона Ксьондза – до 15 років. Причому, радянська влада вважала цих людей теж «ворогами № 1», небезпечнішими, ніж нацисти. На підтвердження цього – лиш коротка фраза з обвинувального висновку щодо Андрія Іванова: «Проживая на временно оккупированной территории противником, изменил Родине и поступил на службу в Проскуровскую окружную националистическую редакцию газеты «Украинский голос»…».

У 1995 році Антон Ксьондз та Андрій Іванов були повністю реабілітовані. Юхим Павлович Кошельник реабілітації не потребує – йому вдалося уникнути несправедливого суду й жорстокого вироку. Відновлення потребує його справжнє ім’я. Воно нічим не заплямоване перед українським народом і заслуговує на його добру пам’ять.

Оксана Шеін, головний бібліограф відділу краєзнавства

1. 120 років з дня народження Анатоля Юриняка // Календар знаменних і пам’ятних дат Хмельниччини на 2022 рік : реком. бібліогр. довід. / Департамент інформаційної діяльності, культури, національностей та релігій Хмельниц. облдержадмін.; Хмельниц. ОУНБ; Хмельниц. міська орг. НСК України; уклад. : О. М. Шеін, В. М. Борейко; ред. В. В. Маковська; відп. за вип. К. А. Чабан. – Хмельницький, 2021. – C. 77.

2. Горбатюк В. Анатоль Юриняк: таємниця справжнього імені // Горбатюк В. З-під трави забуття: поділ. шляхи укр. письменників. – Хмельницький, 2011. – С. 152-162; Вітчизна. – 2006. – № 7-8. – С. 141-146.

3. Мацько В. З Поділля, із краю-роздолля // Подільський кур’єр. – 2002. – 5 груд. – С. 14.

4. Мацько В. «Де пісень співала мати» // Слово і час. – 1999. – № 7. – С. 65-67.