Пошук по сайту

Віртуальна довідка

Польський історик,
дослідник Волині – наш земляк Ян-Марек Ґіжицький

7 травня 2019 року виповнюється 175 років від дня народження польського історика, дослідника історії церкви на Волині та історії шкільництва і чернечих орденів у Литві, Білорусі, Польщі і Україні, нашого земляка Яна Марека Антонія Ґіжицького (псевдоніми: Волиняк, Марек Ґоздава, Кристин Мазовєцкі, Смора, Теофілополітанус).

Він є одним із відомих польських дослідників, зокрема, Південно-Східної Волині другої половини XIX - початку ХХ ст., але мало поміченою особою в українській історіографії. Йому належить понад 10 капітальних книг і близько сотні публікацій у польській науковій періодиці, присвячених переважно історії релігії, освіти, культури, геральдиці, генеалогії, міст і сіл Волині й Старокостянтинівщини.

Ян Ґіжицький народився в с. Михнівка Старокостянтинівського повіту (тепер Ізяславський район) 7 травня 1844 року у відомій на Волині польській поміщицькій родині. Дитячі роки провів у батьківському помісті в с. Богданівці. Навчався в Чорноострівській повітовій дворянській школі, Кам’янець-Подільській чоловічій гімназії і завершив гімназичну освіту в м. Рівному Волинської губернії.

Далі Ґіжицький вступив на юридичний факультет Новоросійського (Одеського) університету. Проте правничі науки його мало цікавили і він перевівся на філологічний факультет Дерптського (Тартуського) університету, який успішно закінчив у 1870 році зі ступенем кандидата слов'янської філології. Він зігнорував бажанням батьків повернутися до отчого краю і, позбавлений значної матеріальної підтримки, залишився працювати вчителем в освітніх закладах Тарту, Мітави, згодом вихователем у сім'ї магнатів Чарторийських. Водночас Ґіжицький активно опрацьовував матеріали Вільнюського та Львівського архівів давніх актів. З 1895 року він назавжди переселився до Кракова, де вчителював, підробляв у різних конторах і установах, часто публікувався у часописах.

До 1918 року він майже щоліта відвідував рідні місця на Старокостянтинівщині (села Сковородки, Круглики, Новоселицю, Михнівку, Богданівці й ін.), розшуковував на Волині приватні архіви і використовував їх оригінальні документи у своїх працях. Уже на початку ХХ ст. Ян Ґіжицький, більше відомий сучасникам під прізвищем Волиняк, сформувався як авторитетний учений - українознавець. Останні роки життя він провів у злиднях й хворобах. Пішов в останню путь 25 червня 1925 року. Похований у Кракові. Такі основні віхи життєпису волинознавця Яна Ґіжицького.

Серед різноманітних наукових інтересів Ґіжицького в галузі дослідження Волині варто визначити три головних напрями: історія католицької і уніатської конфесій, історія освіти та загальна історія краю, його міст і сіл. Зокрема, як історик проримської християнської церкви Ґіжицький головну увагу звернув на вивчення процесу становлення, діяльності та еволюції на Волині католицьких і уніатських орденів, роль їх монастирів, костьолів, шкіл, друкарень (ч. 1,2, 1918) "Перелік монастирів домініканських Руської провінції" (1923) та інші. Ці праці, які були покликані боронити на початку XX ст. католицьку конфесію на Волині від наступу православ'я, містять досить насичений фактичний матеріал, у тому числі й по Старокостянтинівщині, що є цінним надбанням для дослідників історії Волині ХІV-XIX cт.

Водночас Ян Ґіжицький вивчав крізь призму століть систему польської освіти на Волині, її нищення російським самодержавством у зв'язку з польськими повстаннями 1830-1831 і 1863-1864 років.

Проте найбільш вартісним дослідженням Яна Ґіжицького стала його фундаментальна книга "Опис найважливіших місцевостей в Старокостянтинівському повіті на Волині", яку видано на кошти волинських меценатів 1910 року в Кракові. В цій книзі, що займає майже 800 сторінок тексту та ілюстрацій, з великою любов'ю до цього краю подана історія Старокостянтинова, містечок і сіл, змальовані пам'ятки природи, життя і побут населення, його культура. Цікаво, що автор у цьому історико-географічному статистичному дослідженні не пішов проторованим шляхом відомих дослідників Старокостянтинівщини другої половини XIX ст. М.І. Теодоровича, В.І. Пероговського, І.І. Зуца й інших. В основу написання книги він поклав маловідомі тоді джерела й архівні документи, взяті з Краківського, Варшавського, Львівського та монастирських і приватних поміщицьких архівів Волині, здобутки польської історіографії ХVIII - початку XX ст. Тому дана книга є справжнім джерелом знань з історії Старокостянтинівщини й варта уваги і використання сучасними дослідниками Південно-Східної Волині.

За своїм науковим світоглядом Ян Ґіжицький належав до Краківської історичної школи. З-під його пера побачили світ такі фундаментальні книги, видані польською мовою, як "Список уніатських монастирів Василіанів у волинському воєводстві" (1905), "Тринітари на Волині, Поділлі і Україні" (1909), "З минулого кармелітів у Литві і Русі" (1918) та інші.

Таким чином, фактичні здобутки Яна Марека Ґіжицького доцільно використовувати у вивченні минувшини Волині й Старокостянтинівщини.

1. Баженов Л. В. Історичне краєзнавство Правобережної України ХІХ – на початку ХХ ст. Становлення. Історіографія. Бібліографія. – Хмельницький : Доля, 1995. – С. 192.
2. Баженов Л. В. Історія Волині й Поділля в дослідженнях польських науковців-україністів ХХ – початку ХХІ ст. // Наукові праці Кам’янець-Подільського державного університету: іст. науки. – Кам’янець-Подільський : Оіюм, 2015. – Т. 15. – С. 252-265.
3. Мякишев В. П. Корреспонденция Я.М. Гижицкого с А.П. Сапуновым как отражение связей в научном обществе конца ХІХ века. [Електронный ресурс]. - ВІЦЕБСКІЯ СТАРАЖЫТНАСЦІ. – Електрон. данные. – Витебск, 2017 - 2019. – Режим доступа: https://ruj.uj.edu.pl/xmlui/bitstream/handle/item/49377/miakiszew_korrespondencia_gizinskogo_z_sapunovym_2017.pdf?sequence=1&isAllowed=yhttps://ruj.uj.edu.pl/.../miakiszew_korrespondencia_gizinsko... (дата обращения: 07.05. 2019). – Название с экрана.
4. Стасюк І. А. Ґіжицький Ян-Марек // Енциклопедія сучасної України. – Київ, 2007 . – Т. 7. – С. 48.