До Всесвітнього дня поезії

Микола Федунець

«Поділля»

Цю землю серцем і руками

Зумій пізнать, зумій відчуть.

В думках з моїми земляками

На польових вітрах побудь…

…Тепло долонь на двох поділим,

На двох і сміх, і смутку мить.

Бо й називається Поділлям

Земля, де маю щастя жить.

Павло Гірник

Вибране зі збірки «Посвітається»

…Зворохроблена тишо, з якого відлуння ми є,

Чом нас кинула в час, у якому не вміємо жити?

Ти – молитва моя, ти Поділля моє нічиє,

Ти пелюстка любові, яка не тримається літа.

***

…Є Поділля Господнє,

Є дума ясного чола,

Є сльоза, що мене охрещає,

Край тихого Слова.

Є відлюддя моє, є моя сивоока зола

І дорога на голос – туди,

Де колиска Дністрова.

***

…Чуєш, брате, у вирій летять журавлі

І на крила беруть нас, і чується – потім,

Як на рідну хатину в подільськім селі

Ще і досі з очей моїх сіється попіл…

Віталій Мацько

З вірша «Рідний край»

Земле подільська, рідная нене,

Хлібом і сіллю ти щедра до мене,

Щедра своїми врожайними нивами,

Лагідним серцем, очима щасливими….

Віталій Міхалевський

Вибране з книги «Місце під сонцем»

«Боже правий, бережи Хмельницький! –

Три стріли - то часу рубежі.

Духу, сили і краси колиску –

Наш Хмельницький, Боже, бережи!...

Петро Карась

«Рідне місто моє…»

Рідне місто моє, неповторно чудове,

Ти над Бугом – казково розкрилений птах.

Чую пісню твою, де мелодія й слово

Від козацьких шабель і колосся в полях.

При ясних небесах, на широкім роздоллі

Ще із давніх-давен знаєш діло своє:

Ти завжди чатовий благодатної долі,

Мій Хмельницький блажен, славне місто моє…

Микола Мачківський

(з вибраного)

Від тебе, Кам’янцю, - могутня енергетика.

На міцність випробовує вона.

Бо вічність – що?

Ця сила кам’яна.

Це й є цивілізована поетика!

… Най вічність їх і далі возвеличує!

Нехай піщинки скріплюють заміс!..

Наш Кам’янцю!.. Одне з поезоміст:

У тебе відсвіт Слова на обличчі є!

Василь Кравчук

«Шануй своє місто»

Де зустрілись Понора й Горинь,

Княже місто зросло величаво.

І як символ для всіх поколінь,

Охрестили його Ізяславом….

Ніна Шмурікова

***

Де Плоский Рів в лугах прадавніх

снив тихо плинністю століть,

де щире птаство озивалось

серед розкішних верховіть,

де сонце подихом гарячим

цвіт пестило, немов дитя, там із природою єдналось

людське буття, людське життя.

І розрослось, заколосилось,

Поділлям славним нареклось,

у наших душах вкоренилось,

у нашім серці запеклось…

***

Тече собі Південний Буг –

Такий розніжено-повільний,

Такий усміхнений і вільний,

Аж перехопить часом дух!

Над ним віки, немов у рамі,

Дотичні вихори й світи,

То крон розкішних оригамі,

То виступ здиблено-крутий…

Петро Савчук

З ліричного….

…..Чолом тобі, мій Дністре злотохвилий,

Ріка дитинства в рідній стороні.

Ходив до тебе набиратись сили

І солов’їні слухати пісні.

Олександра Ванжула

Вибране з вірша «Велика Стадниця»

Пахне припічок бузково й полинно,

Понад віконечком світло зелене.

Хатонько рідна, хатинко, хатино,

Знов твоя стежка прослалась до мене.

….Шиба в сльозинах, стіна помарніла…

Де вони, ранки – і юні, й веселі?..

Доля моя біля столу присіла,

Мовчки журбу п’є у рідній оселі.

Віктор Гончарук

З ліричного…

…Співає рокітливе джерело,

Спиваю його звуки життєдайні.

Мені на світі – знаю – повезло

На край Подільський – дивовижний, файний.

На стежку, що веде до джерела,

До джерела, яке лікує душу.

Куди б мене судьба не завела –

Сюди я повертатись завжди мушу.

Надія Вітвіцька

Вибране з книги «Першими на вогонь»

О райські куточки Поділля!

Хмельниччина, рідна земля.

У шатах барвистих довкілля,

Лани золоті і поля.

Неоніла Яніцька

«Героям України»

Без вас, Герої, - плац, а не Майдан,

Омите кров’ю сонце там, на Сході…

Наш вік – наш біль: АТО, Небесний стан…

І тисячі обірваних мелодій

Не зазвучать ніколи, бо війна…

***

Йду по життю на кінчику пера,

Крізь день і ніч, дощі та громовиці…

Всевишній, як прийде моя пора –

Дай написати вірш пером Жар-Птиці.

***

До останнього змаху меча,

До солоного хрипу «Вітчизно» -

Буду битись, рубати з плеча

І справляти кривавії тризни!...

Йосип Осецький

Ми – не блудні сини

…Ще холодні вітри

Б’ють снігами

І градом в обличчя,

Та в садах недарма

Нам зозуля на щастя кує,

То ж збираймося, браття,

На високе і праведне віче –

Хай почує нас кожен,

Що сила і воля в нас є!...

Галина Корицька

Повінь душі

Без меж вдихаю аромати квітів

У розмаїтті трав і споришів

Мого Полісся, що найкраще в світі! –

Весняну повінь Вашої душі!..

Вона – вулкан із почуттів і болю.

З усіх глибин!.. І з закуточків теж,

Бо писана безмежною любов’ю!

А звісно, що любов – не має меж!...

Михайло Цимбалюк

Бакота

Мов крила розкинув

Дністер тут заплави –

розбудили його в незбагнений політ.

Він злетів над собою,

накривши як лава

намистини-поселення шаром боліт.

Аж мільйонами років

здригнулися скелі

над хрестами похованих знов кладовищ.

Бистрина потонула,

і з бакотських келій

у молитвах щемить:

- Збережи, не донищ!

Петро Маліш

Вибране з книги «Крок до чаші»

Я прикутий до Слова –

Спасіння нема,

Бо в’їлась у тіло окова

Сильніш, як в раба.