Закрити
фото
logo

 
Електронна бібліотека Хмельницької ОУНБ
Бібліотека українського воїна
Як нас знайти:
29000, м. Хмельницький,
вул. Героїв Майдану, 28
тел./факс: (0382) 79-47-31
тел.: 65-80-84
e-mail: library.ounb.km@gmail.com Хмельницька ОУНБ
 
X

Пошук по сайту

Повернення додому:
Василь Стус, Юрій Литвин, Олекса Тихий

(довідка)

Фото
А проте: ми ще повернемось
бодай – ногами вперед,
але: не мертві,
але: не переможені,
але: безсмертні.
В. Стус

25 років тому, 19 листопада 1989 року, українська земля прийняла Олексу Тихого, Юрія Литвина і Василя Стуса.

Василь Семенович СТУС – український поет, перекладач, прозаїк, літературознавець, правозахисник. Один із найактивніших представників українського культурного руху шістдесятників. Герой України. За власні переконання в необхідності української культурної автономії творчість Василя Стуса була заборонена радянською владою, а сам поет був на 12 років позбавлений волі.

Вбитий радянською владою в концтаборі біля села Кучино Пермської області.

Юрій Тимонович ЛИТВИН – український поет, письменник, журналіст і правозахисник.

Заарештований та звинувачений у створенні підпільної націоналістичної організації «Група Визволення України» і засуджений до 10 років позбавлення волі. Покарання відбував у мордовських таборах для політв’язнів. Вбитий радянською владою в тюрмі біля села Кучино Пермської області.

Олекса Іванович ТИХИЙ — український дисидент, патріот і правозахисник, педагог, мовознавець, член-засновник Української гельсінської групи. Виступав на захист української мови. Помер від виснажливих мордувань в лікарні під час ув’язнення.

Влітку 1989 року в середовищі недавно звільнених політв’язнів та родин загиблих у неволі правозахисників Олекси Тихого, Юрія Литвина та Василя Стуса виникла думка перевезти їхні тлінні рештки на батьківщину, до Києва, щоб належно поховати. Передбачалося, що це перепоховання стане знаковою подією, як свого часу перепоховання Тараса Шевченка в Каневі 22 травня 1861 року, чи похорон Лесі Українки 1913 року. Тоді багато хто відчув себе громадянином України і навернувся до національного життя. Цей похорон став значним щаблем, що наблизив здобуття Незалежності.

У листопаді 1989 року прах Юрія Литвина, Василя Стуса і Олекси Тихого був перевезений до Києва і з почестями похований на Байковому кладовищі (ділянка № 33). Літак із трунами прилетів 18 листопада о 20.30 в аеропорт «Бориспіль». Там зі свічками й корогвами чекали близько 300 людей. Коли з воріт виїхала машина з опущеними бортами, Валентина Стус-Попелюх кинулася до неї і впала на труну чоловіка. Домовини повезли до Свято-Покровської церкви на Куренівці. Там зранку 19-го покійних відспівали.

Приблизно 100 тисяч людей вийшло на вулиці Києва, — згадував колишній товариш Стуса Василь Овсієнко. — Як ішли Володимирською повз будівлю КДБ, боялися, щоб не було провокацій. Але це була перша акція, де влада не посміла трощити синьо-жовті прапори, де нас не лупили древками й кийками.

Близько ста тисяч людей вийшли на вулиці Києва, аби сказати: «Ми – українці! Це наша земля! Це наші герої! Ми – народ!».

Труни спочатку повезли на Софійську площу, потім до пам’ятника Шевченку. А звідти вже несли на руках до Байкового кладовища. Рух у місті перепинився. Люди стояли зі свічками по Володимирській. На велелюдному жалобному мітингу на Байковому кладовищі промовляли колишні соратники героїв – Вячеслав Чорновіл, Іван Драч, Михайлина Коцюбинська. Промовці запалювали серця – чи то людські, чи то свої, а люди стояли над могилами, в які зараз мали опустити три труни, і кожен думав про своє. Але всі відчували, що Василь Стус, Олекса Тихий, Юрій Литвин переходять у нову якість – вони стають символами незламності Українського Духу, взірцем жертовного служіння нації, Батьківщині та власному сумлінню.


Список рекомендованої літератури

  1. В.Стус: поет і громадянин: книга спогадів та роздумів / упоряд. В.Овсієнко.– К.:ТОВ «Видавництво «КЛІО», 2013.– 684 с.
  2. Стус Д. Василь Стус: життя як творчість.– К.: Факт,2005.– 368 с.
  3. Стус В. Листи у вічність…– Донецьк: ТОВ «ВКФ «БАО», 2012.– 272с.
  4. Стус В. Палімпсест: вибране.– К.: Факт, 2006.– 432 с.
  5. Пустова Ф. «Хто такий Олекса Тихий?»// Слово Просвіти.– 2009.– ч.3.– с.12
  6. Стус В. Час творчості / Післямова Стуса Д.В.– К.: Дніпро,2005.– 704 с.
  7. Стус В.С. Вибрані твори.– Донецьк:ТОВ «ВКФ «БАО», 2011.– 352 с.
  8. Не відлюбив свою тривогу ранню… Василь Стус – поет і людина: спогади, статті, листи, поезії/ упоряд. Орач О.Ю.– К.: Укр. письменник, 1993.–400с.
  9. Бобир А. Донецький, за якого не соромно// Україна молода.– 2012.- 27-28 січ.- с.6.
  10. Доценко Ю. А козацькі вуса, ніби шаблі гострі…: 27 січня день народження Олекси Тихого// Голос України.– 2011.-28 січ.- с.9.
  11. Лисенко В. Пам’яті О.Тихого // Слово і час.– 2007.- №6.– с.91.
  12. Литвин Ю. З облоги ночі: вірші/ Ю.Литвин.– К., 1993.– с.204-220.v
  13. Овсієнко В. Битий шлях страдника: про Ю.Литвина // Голос України.– 1991.–4 верес.– с.11.
  14. Русначенко А. Юрій Литвин – гуманіст і мислитель// Нова політика.– 1998.– №1.– с.28-37.

 

© Хмельницька обласна універсальна
наукова бібліотека
e-mail: library.ounb.km@gmail.com